Від волошкового поля до мікрорайону Чернігова: як з’явилася Айстра, виклики та життя після облоги

До чернігівського мікрорайону Айстра ходить автобус № 26 (той, що йде від пляжу «Золотий берег»), але при цьому далеко не всі чернігівці знають де знаходиться цей мікрорайон.

Саме тому наші журналісти, які продовжують цикл матеріалів про райони Чернігова (про Коти читайте тут, про вулицю Мстиславську – тут, про Подусівку – тут, а про Нахабівку – за цим посиланням), відправилися на Айстру, щоб дізнатися як з’явився цей район, чи постраждав він від російсько-білоруських окупантів тачим живуть місцеві мешканці.

25 років як «гарадські»

Айстра – район відносно новий. Тут не знайдеш звичних для інших частин приватної забудови Чернігова старих будиночків: більшість будівель доволі міцні, але не історичні:

-Цей район з’явився у 1990-му році: почали роздавати ділянки під забудову. Спочатку тут було волошкове поле. Потім волошкове поле вирішили віддати під дачні будиночки. А у 1990-му році вирішили роздати під забудову, – розповідає мешканець Айстри пан Василь.

Але 9 років, до липня 1999-го, район відносився не до Чернігова, а до Чернігівського району – до Радянськослобідської сільради (зараз Радянська Слобода зветься Трисвятською Слободою, - прим.). «Міська» історія району почалася лише після рішення міської ради Чернігова «Про зміну меж міста Чернігів» від 8 липня 1999-го. Тобто саме цього року Айстра святкує міні-ювілей – 25 років з входження району до складу Чернігова.

Знаходиться Айстра між Шерстянкою та Хімволокном та межує з вулицею Народного руху (колишньою Ціолковського). Складається мікрорайон з шістьох вулиць: Білогірської, Льговської, Славутицької, Слов’янської, Світанкової та Солов’їної.

-Взагалі, я дуже люблю наш мікрорайон. Він хоч і віддалений, хоч у нас тут дуже багато проблем, але в нас тут тихо, спокійно, поряд ліс – можна займатися спортом, бігати. Поруч річка, водоспад недалеко. Взагалі я думаю, що нам дуже пощастило, тим хто тут живе, тому що ми в такій райській локації живемо, – говорить переможниця журналістського конкурсу «МедіаЧе-2018», мешканка Айстри Яна Тітенок.

До речі, як каже пані Тітенок, айстри на Айстрі вирощують.

Але свою назву мікрорайон отримав не від квитів:

-Айстра – тому, що тут недалеко є критичний об’єкт. В нього за Радянського союзу була назва «Айстра». І звідти цей посьолок вирішили називати Айстрою, – пояснює пан Василь.

Самі мешканці називають свій район спокійним й кажуть, що серед місцевих злочинності не помічали: хоча кілька років тому на Айстрі були крадіжки, втім, як виявилося, робили їх «приїжджі»:

-Район звичайний. Наприклад, в нас можна залишити автівку з відкрити вікнами й ніхто до неї лазити не буде. Район, я не скажу, що прямо суперовий, але дуже добрий район. Ніхто не краде. Були випадки колись, алеце була угрупована злочинність – немісцеві, – розповідає волонтер та житель Айстри пан Богдан.

Проблеми: садочок, магазин, дороги

Як переповідають місцеві, колись на Айстрі існували плани побудови садочку та навіть школи (до речі, про непобудовану освіту Чернігова в нас є окремий матеріал). Втім, у підсумку ані садочка, ані школи у мікрорайоні не з’явилося:

-В нас молоді дуже багато: і школярів, і дітей. Вільних будинків тут немає. Люди сюди хочуть їхати. Треба і садочок, і школа. Ну, школа – ясно, мало (населення для її побудови, - прим.)… А садочок дуже бажано б тут було… – розмірковує пан Василь.

Іншою проблемою району є дороги. Місцеві зазначають, що не зле було б їх відремонтувати:

-В нас є основна вулиця, по котрій всі їздять (Славутицька, – прим.). Вона вже давно потребує ремонту. Якщо її відремонтувати, у принципі, проблем немає, тому що засипка є, – розповідає пан Богдан.

Чоловік підкреслює також необхідність побудови футбольних воріт (невеликий спортмайданчик на Айстрі розташований неподалік від непрацюючої водокачки).

Ще однієї проблемою мікрорайону є магазини – як кажуть місцеві, на закупи вони ходять до АТБ та «Кварталу» на Шерстянці – а це десь 2,5-3 кілометри в один бік.

Війна та її наслідки

Облога Чернігова російсько-білоруськими окупантами не оминула Айстру. Хоча зараз на районі не так вже й легко помітити сліди руйнувань (як говорять, за два роки багато хто з айстрівців навіть посічені уламками паркани поміняв), вони є. Й не тільки ззовні, а й у середині будинків. На вулиці Солов’їній зустрічаємо Антоніну Василівну:

-Дуже страшно переживали облогу. Нікуди не виїжджали. У підвалі сиділи місяць та дві неділі: плакали, страждали. Погано нам було.Місяць я не могла зайти у свій будинок. Були вирвані вікна, двері, сарай пошкоджений, – згадує пані Антоніна.

Жінка запрошує нас у свій будинок. Вона каже, що у рамках «єВідновлення» отримала 23 тисячі компенсації, за які відновила двері. З цих коштів лишилися ще 6 тисяч, на які жінка хоче перекрити частину даху (через протікання у двох кімнатах відходять шпалери), але Антоніні Василівні не вдається знайти виконавців для цих робіт.

Місцеві говорять, що облога зґуртувала айстрівців: хтось з них пішов в армію, інші – допомагали тим, хто залишився:

-Мій чоловік добу пробув з нами у підвалі й сказав: «Я піду», –він зараз на Донецькому напрямку воює: це дуже важко говорити – він пішов добровольцем. Тоді ніяких грошей ніхто не платив, він просто сказав: «Я знаю автомат, я піду». І як пішов, так вже третій рік…– розповідає, пані Людмила, у голосі якої чутні сльози. –Хто пішов, хто тут допомагав. Хто ходив рубав ці мітки. Це була дружня, така українська зґуртованість. Я навіть не думала, що ми можемо… Ми дружні, але що ще більше такі дружні… Просто серце ось так ось калатало, що ми молодці, що українці – молодці!

Далеко не кожен під час облоги був готовий їхати на Айстру, адже наближеність району до межі міста, створювала загрози: Айстру обстрілювали. Одним з тих, хто привозив гуманітарку на район був місцевий мешканець Богдан. Хоча розвозив допомогу він не тільки на Айстру, але не забував й про тих, хто лишався тут:

-Коли я привозив перший раз гуманітарку, то казав: «Люди! Станьте просто в чергу, тут всім всього вистачить». Але були ті, хто, умовно, встигнув закупитися – вони брали собі консерви. Цим людям я повторно нічого не давав. А були люди, які забирали макарони. Тож я їм «зверху» ще чогось надавав – або ще одну пачку макаронів. Тобто в нас не було купи гуманітарки в цей момент, – згадує Богдан.

У підсумку, під час навали окупантів Айстра встояла, чим допомогла встояти й Чернігову. Але і зараз айстрівці, як й всі українці, чекають на нашу перемогу.

А як живуть люди в іншому віддаленому мікрорайоні Чернігова – на Нахабівці – читайте у нашому репортажі.

Сєргєй Карась
Чернігівська Медіа Група