Черниговские ветеринары залечили собаку насмерть

В редакцию газеты«Семь дней» пришло письмо, которое не смогло оставить нас равнодушными: боль, страдания, человеческая жестокость и черствость... Все так хорошо нам знакомо, но в данном случае эти чувства  – умноженные в разы, поскольку речь идет не о человеке, а о животном, жаждавшем обрести поддержку и исцеление, а вместо этого некомпетентный врач обрек его на мучения и гибель. Публикуем без правок и сокращений.

В його очах – відданість, довіра і надія, що врятуємо. Пробач, Рексе. Ми виявилися надто довірливими. І віддали твоє життя в руки звичайного бізнесмена в халаті ветлікаря…

Навіть у літню спеку ми не помічали у Рекса особливої спраги. Аж раптом він почав благати – води, води, води: ставав біля мийки на кухні або біг до ванної кімнати і жадібно дивився на рятівний кран. Пив дуже багато.

Ми подумали, що його отруїли. Про це сказали на прийомі ветлікарю. Але він нас не почув. А ми повністю довірилися. Сподівалися – професіонал.

Нас переконали, що Рексу вкрай необхідно зробити дві операції. Призначили їх через кілька днів.

Ми тоді не знали, що кожен цей день був на вагу золота. Але ніби щось підказувало, сіяло сумнів. І я не втрималася, зателефонувала до лікарні. Перепитала, чи дійсно операції врятують Рекса. Запевнили, що саме так.

Ліки, які призначили приймати до операції, перевірила через інтернет. Дійсно, відповідають діагнозу, що нам озвучили.

Тепер мені хочеться кричати – чому ж повірила діагнозу?! Чому?!

…Його привезли після операцій ледь притомним. Важко було дивитися в його змучені очі.

– Мій любий Рексику, скоро видужаємо. Пробач, але не було іншого виходу, аби тебе врятувати, – я була впевнена, що він усе розуміє. Але відповідає своєю мовою. Мовою відданості і любові – подає ліву лапу. Права прооперована – ампутовано пальчика.

Два дні смутку і болю. І нарешті надія, що все найстрашніше – позаду. Рексик почав потроху їсти.

Та несподівано зовсім відмовився від їжі. Лише спрага.

Під скальпель - без анализу крові

З тривогою їдемо до ветлікарні на запланований огляд. Розповідаємо про проблеми. Ветпрацівниця поспіхом робить два уколи та перев’язку. В черговий раз нас заспокоюють і запевняють, що все буде гаразд.

А коли чоловік вивів Рекса на вулицю, а я оплачувала послуги, медсестра згадала, що не оглянула шви другої операції. Довелося вертатися. Ця професійна недбалість викликала у нас перші сумніви.

Наступного дня знову звертаємося за рятівною допомогою, адже Рекс не доторкнувся навіть до ласощів. Цього разу ветеринар поставив новий діагноз. Рекса кладуть під крапельницю. Цей візит обійшовся нам майже у 300 гривень. Лікар запевнив, що крапельниці треба ставити і в наступні два дні. А потім – побачимо.

Це вже нагадало викачування грошей. Тим паче, що тільки операції коштували більше 500 гривень. До того ж призначали дорогі ліки. Я не шкодувала навіть тих грошей, які назбирала собі на лікування.

… До ранку Рексу стало ще гірше. Шукаємо порятунку в іншій клініці. Але потрібно надати історію хвороби і відомості про лікування.

У ветлікарні, де щедро виставляли рахунки, мене зустрічають надто прохолодно. Мовляв, надаємо інформацію лише в день візиту – виключно на прохання клієнта.

Я наполегливо вимагаю і одержую папірець з одним сумнівним діагнозом. Але ж було дві операції! Щодо результатів УЗІ лікар сказав, що опис не робив, просто дивився візуально. Також з’ясувала, що аналіз крові не робили зовсім. Як же це так?!

В іншій клініці нам обережно натякнули, що треба бути готовими і до найгіршого. Найвірогідніше – собаку вкусив кліщ. А час втрачений.

Біохімічний аналіз крові підтвердив страшний діагноз. Почалася щоденна боротьба за життя. Ми проводимо по кілька годин в лікарні. Крапельницями очищають кров, підтримують організм глюкозою.

Благаю Рексика бути сильним, не здаватися. Не можу стримувати сліз. Біль подвоюється від усвідомлення того, що в той час, коли не можна було гаяти ні хвилини, ті операції були просто підписаним вироком і примноженими стражданнями. Пробач, Рексику, пробач…

Відданий Рекс зради не пробачив

Рекс з’явився у нашому житті несподівано. Майже рік тому. Син підібрав собаку на вулиці. Думав, що загубився.

Шукали господарів. Або ж готові були віддати в добрі руки. Дали оголошення в інтернеті. Рекс був породистим – східноєвропейська вівчарка. На жаль, уже поважного віку.

Через півтора місяці випадково, через одного з наших знайомих, знайшовся господар. Пояснив, що у нього змінилися життєві обставини і Марс (так, виявилося, звали Рекса) йому не потрібен. Рекс це одразу відчув, бо відмовився навіть підходити до колишнього хазяїна.

Я була впевнена, що брати дорослих собак небезпечно, бо знала багато тому прикладів. І вважала, що ніколи не зміню свою думку. Але Рекс виявився особливим. Він був найрозумнішим, найвідданішим, наймудрішим, найдобрішим, найщирішим… Як боляче писати про це у минулому часі…

За два тижні, що ми боролися за життя Рекса, багато чого переоцінено. Щодня проводили у ветлікарні по кілька годин і немало чого відкрили для себе.

У той час, як хтось безжально виганяє на вулицю тих, кого приручив, інші підбирають тварин-безхатченків, обігрівають, лікують. Я була свідком, як молода пара приносила лікувати від лишаїв четверо підібраних кошенят. Лише цей візит до ветлікарні коштував 170 гривень. А потім робитимуть щеплення.

Ветпрацівники розповіли, що подібні випадки непоодинокі. Вони й самі врятували кошеня, яке з безнадійним діагнозом принесли усипити. Тепер Космосу вже три роки і він надійно прописався в клініці.

…На жаль, сльози не мають чудодійної сили повернути з небуття. Мене не зрозуміє, а можливо, і осудить той, хто не втрачав чотириногих улюбленців.

Я наважилася розповісти про пережите, щоб вберегти чиєсь життя братів наших менших.

На фоні війни ця історія виглядає, певно, незначною, неважливою. Там, на Сході, гинуть люди, мучаться від поранень. Але й на війні знаходяться ті, хто на болю і стражданнях заробляє гроші.

Лідія Небайдужа

Судиться, судиться и еще раз судиться

Мы задались вопросом: а возможно ли призвать к ответу такого вот непрофессионального ветеринара? Какие документы для этого необходимы, куда обращаться? И какие выписки требовать от врача, дабы потом не возникало вопроса – а лечили ли животное вообще в этой клинике?

Правозащитник Виктор Тарасов советует владельцам животных проявить максимальную бдительность и настойчивость.

Виктор Тарасов:

– Основна проблема в таких справах – це забезпечення необхідних доказів для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями ветеринара та смертю тварини.

Тому порадив би, якщо це ще можливо, оперативно провести патологоанатомічну експертизу тварини в іншій ветеринарній лабораторії або клініці. Але це, звичайно, буде за рахунок заявника. У подальшому можна буде вимагати компенсації цих затрат від винного ветеринара.

Потрібно написати письмову претензію ветеринару, який робив цю операцію або лікування, про добровільне відшкодування збитку і повернення сплачених коштів.

Якщо лікар погоджується з винесеною претензією, про виплату матеріальної чи моральної шкоди можна домовитися усно.

Якщо ж претензія до лікаря залишається без уваги, потрібно звертатися до суду з позовом про неякісне надання ветеринарних послуг.

Також можна написати скаргу до обласного управління ветеринарної медицини, детально описавши ситуацію (з ім'ям ветеринара, точними датами звернення, діагнозом і сумним результатом).

У якості доказу добре було б докласти результати проведеної експертизи та копії медичних документів про лікування тварини (якщо є).

Паралельно можна звернутися до обласної інспекції з питань захисту прав споживачів. Ці інстанції мають перевірити, наскільки законно та професійно працює зазначений ветеринарний лікар.

Требуйте квитанции

Зоозащитница Наталия Моисеенко не единожды имела дело с неквалифицированными ветеринарами, а потому предпочитает лечить своих четыреногих подопечных только в клинике, проверенной временем и опытом.

Еще один аргумент в пользу выбранного заведения – там установлен кассовый аппарат, а значит, за каждую оказанную услугу клиент получает чек. Так что, если возникнут претензии, есть и документальное подтверждение факта обслуживания в клинике.

Поэтому зоозащитница призывает хозяев без стеснения требовать от врачей в клинике квитанции, чеки об оплате. Иначе потом вы никому и ничего не докажете.

– Важно также, чтобы там значилось, что конкретно делал врач. Например «осмотр, 20 грн» или «инъекции такого-то препарата, 15 грн». Без подобных бумажек невозможно доказать, пользовался ли зоовладелец услугами данной клинике вообще.

Второй совет. Если вы видите, что по прошествии какого-то короткого промежутка времени лечение не дает результата – проконсультируйтесь у другого специалиста. Если возникнут сомнения, вам, как владельцу животного, будет проще сделать выбор в пользу той или иной методики и нужного врача.

Еще один совет: не стесняйтесь врачам задавать вопросы – какой диагноз, чем лечите и т. д. Чем компетентнее специалист, тем более емко и понятно будут звучать ответы.

Требуйте выписку об оперативных вмешательствах. Ветеринары должны предоставлять подобные документы по первому требованию хозяина животного.

Что касается документов, то, конечно же, владельцу лучше оформить ветеринарный паспорт на животное. И туда заносить все отметки о прививках, заболеваниях, лечении. То есть всё по аналогии с человеческой медицинской карточкой.

Оформить ветпаспорт можно в любой клинике, зачастую документ для внутриукраинского пользования либо бесплатен, либо стоит совсем недорого. Но есть здесь и свои нюансы: ветпаспорт не является обязательным документом.

Согласно Правилам обращения с домашними животными, принятым в Чернигове уже три с лишним года назад, владельцу питомца вменяется в обязанность регулярно разве что проводить вакцинацию от бешенства. Вот только все отметки о прививках так или иначе вносятся в ветпаспорт. Поэтому без подобной книжицы нынче все равно никуда.

Воздействовать может только суд

К сожалению, Государственная ветеринарная служба не имеет никаких инструментов воздействия на нерадивых ветврачей.

Юрий Павлишен,  заместитель начальника главного управления ветеринарной медицины, заместитель главного госинспектора Черниговской области комментирует:

– Раніше здійснювалася перевірка стану дотримання так званих ліцензійних умов суб'єктом господарювання і дані суб'єкти могли перевірятися органами Державної ветеринарної служби двічі на рік згідно з епізоотичним планом перевірок.

Зараз усі перевірки заборонено. Тому Державна ветеринарна служба не може перевірити приватних ветеринарів. Так, до нас регулярно звертаються з проханням перевірити приватні клініки.

Тому, на мій погляд, громадянину, чия тварина постраждала від неналежного надання лікування, треба звернутися до суду. Тоді суд може залучити в якості експерта спеціалістів ветеринарної медицини необовязково із державної служби. І цей експерт буде вивчати усі документи і давати заключення.

На сьогоднішній день я бачу лише таку процедуру. Іншого шляху немає: якщо власниця навіть звернеться до нас, ми нічого не можемо перевіряти. І навіть якщо ми б могли перевірити, то лише подивимося ліцензійні умови.

Є певні нормативні документи, наприклад про проходження курсів підвищення кваліфікації. Цей лікар покаже, що рік назад він дійсно проходив такі курси, і все – ліцензійна комісія до нього більше питань немає.

Якщо тварина загинула внаслідок непрофесійних дій лікаря, це треба доказати, і лише суд може призначити подібну експертизу.

 За всю свою 20-річну практику я лише раз стикався з подібним випадком, і то мова йшла не про собаку, а про корову.