Погодьтеся, що в кожному пристойному місті має бути своя пам’ятка . В Парижі – це Ейфелева вежа, в Римі – руїни Колізею в гарному стані, в Москві – Бородинська панорама та Красна площа… У нас в Чернігові таких пам’яток  було дві: дуб, в тіні якого проїздом стояв Пушкін, та фонтан, навколо якого затишно влаштувалися зелені жаби. «Ходімо на жабки», говорили ми й усаджувалися на них, переговорювалися один з одним, потім злазили та мили солодкі від морозива руки у фонтані. Кажуть, в центрі фонтана стояв кам’яний  хлопчик з рибою. Куди він подівся? Та й чи був хлопчик? На жабках в чудову погоду завжди було гамірно…