За лічені дні українці обиратимуть президента. Як правило, вибори в Україні відбуваються за двома сценаріями: через «засівання» (гречка, непрямий підкуп, різноманітні соціальні ініціативи) або на зло – за принципом «проголосую за кандидата № 1, аби лише кандидат № 2 не переміг». Іноді трапляється ще третій сценарій, коли виборець голосує за «видного» або «симпатичну». Жоден із цих варіантів не можна назвати відповідальним, адже кожного разу голосування відбувається або шлунком (як у першому випадку), або серцем та емоціями (як у двох інших). І лише невелика частина громадян робить свій вибір усвідомлено – після того, як бодай по верхах пробіглася по програмах кандидатів, порівняла думку всіх претендентів на те чи інше питання і зробила висновок.
Винного в цьому випадку знайти непросто. З одного боку, кандидати пхають у програми тонни популізму й емоційні девізи замість конкретних відповідей (чого вартий лише програмний пункт одного з кандидатів про те, що «в холодильниках українців м’ясо має бути не лише на свята!) і дороговказів. З іншого – виборець найчастіше або не хоче, або не має можливості. Все ж таки майже 40 претендентів, і в кожного від шести до десяти сторінок друкованого тексту – разом виходить солідна книга. А потім нарікаємо на чергового «невдалого» президента. Зрештою, свою чорну справу роблять і самі політики: часто самі собі суперечать, коли в передвиборчій програмі пишуть одне, а потім наполягають на іншому. Та й політична відповідальність за свої обіцянки в українському суспільстві досі не стала головною чеснотою.
Ще один серйозний недолік програм полягає в бажанні кандидатів охопити все відразу, забуваючи про те, що влада голови держави в парламентсько-президентській Україні досить обмежена, і, скажімо, на стан доріг чи оподаткування малого бізнесу він може впливати ду-у-уже опосередковано. Хіба що ініціювати відповідний законопроект і пропагувати його.
При цьому знову ж таки лише один кандидат (той самий «із м’ясом у холодильнику») чесно в програмі заявляє про те, що налаштований зосередити владу в одних руках, ліквідувавши навіть посаду прем’єр-міністра, аби президент відповідав за все і з нього можна було би за «все» спитати. Правда, як провести такі зміни в Конституцію, не маючи в парламенті бодай двох третин депутатів-однодумців, кандидат не пояснює. Головне ж заявити. Адже, за даними соціологічного опитування, проведеного Центром політико-правових реформ у 2015 році, близько 50 % українців не читали Конституцію. Навряд чи з того часу цифра суттєво збільшилася. Отже, кандидати знають, що люди просто не можуть оцінити, чи входить той чи інший пункт у повноваження президента.
Утім навіть за таких умов краще спиратися все ж на програми претендентів на крісло голови держави, ніж на зачіску чи посмішку. Саме тому ми уважно вивчили програми десяти кандидатів, яких політологи та організатори соцопитувань включають до числа лідерів найчастіше. Перечитали кілька разів – і вибрали ключові, на нашу думку, тези в галузях, які за Конституцією належать до повноважень президента, – зовнішній політиці, обороні та, як похідної цих двох напрямків, стратегії щодо перспектив окупованих районів Донбасу та Криму. І додали до них ще три сфери, які найчастіше використовуються в передвиборчих кампаніях, – освіту, охорону здоров’я та ринок землі. Виключно як демонстрацію бачення кандидатом шляхів розвитку цих галузей.
Читайте. Порівнюйте. І голосуйте головою, а не емоціями. Чи ще гірше – шлунком.
Що може президент
Повноваження президента України чітко виписані в окремому розділі Конституції, який складається з 11 статей (102–112). Повний перелік прав і обов’язків глави держави міститься в статті 106 та деяких інших. Їх можна поділити на три групи.
Оборона та безпека
- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
- вносить до Верховної Ради подання про призначення міністра оборони, міністра закордонних справ;
- вносить до Верховної Ради подання про призначення на посаду та звільнення з посади голови Служби безпеки України;
- є Верховним головнокомандувачем Збройних сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
- формує персональний склад Ради національної безпеки і оборони України.
- очолює Раду національної безпеки і оборони України;
- вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
- приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – із наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.
Зовнішні відносини
- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
- приймає рішення про визнання іноземних держав;
- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.
Представницькі функції
- звертається з посланнями до народу та зі щорічними і позачерговими посланнями до Верховної ради про внутрішнє і зовнішнє становище України;
- призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені цією Конституцією;
- присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
- нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
- приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
- здійснює помилування;
- створює у межах коштів, передбачених у державному бюджеті, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
- підписує закони, прийняті Верховною радою;
- на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.
Щодо решти пунктів, то вони міцно прив’язані до інших органів влади або надають механізм лише для часткового управління тими чи іншими галузями. Це зроблено для того, аби запобігти можливій узурпації влади.
Серед них – внесення кандидатури на посаду прем’єр-міністра за пропозицією Верховної Ради. Або призначення/звільнення генерального прокурора за згодою Верховної Ради. Або призначення/звільнення лише половини членів Нацради з питань телебачення, Національного банку і призначення третини складу Конституційного суду.
У тісній зв’язці з парламентом президент перебуває і щодо вотування окремих законів. Глава держави може не підписувати ухвалений законопроект і повернути його до Верховної Ради, але депутати можуть подолати вето, підтримавши документ двома третинами голосів.
І навіть право розпускати Верховну Раду вимагає дотримання певних умов, які демонструють неможливість парламентарів працювати (не створено коаліцію, не сформовано уряд, не відбуваються засідання).
Що стосується найпопулярніших обіцянок – зниження тарифів, підвищення пенсій і т. д., то в повноваження президента це не входить. Отже, подібні тези з уст кандидатів є не чим іншим, як популізмом. Та ж історія – з темою боротьби з корупцією. На думку керівниці проектів із питань конституційного права у Центрі політико-правових реформ Юлії Кириченко, глава держави мав би утримуватися якнайдалі від органів влади, що розслідують корупційні злочини. В іншому випадку це може тлумачитись як політична корупція. Боротися зі зловживаннями у владі повинні Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР), Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). Жодна з цих структур не підконтрольна президенту України.
Що треба знати про посаду президента
Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.
Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Одна й та сама особа не може бути президентом України більше ніж два строки підряд.
Президент України не може займатися оплачуваною або підприємницькою діяльністю.
Обраний президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради.
Президент України має право недоторканності на час виконання повноважень.
Звання «Президент України» зберігається довічно, якщо тільки президент не був усунений з поста в порядку імпічменту.
Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Повноваження президента України припиняються достроково у разі:
- 1) відставки;
- 2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
- 3) усунення з поста в порядку імпічменту;
- 4) смерті.
Неспроможність виконання президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради і підтверджена рішенням парламенту на підставі письмового подання Верховного суду і медичного висновку.
Імпічмент передбачено за вчинення президентом державної зради або іншого злочину. Ініціювати процедуру може Верховна Рада більшістю депутатів. Після розслідування створюється тимчасова слідча комісія Верховної Ради, за підсумками роботи якої і за наявності підстав питання виноситься на голосування. Щоб звинуватити президента, потрібно дві третини депутатських голосів. Щоб усунути його від влади – три чверті голосів, після того як Конституційний суд ухвалить висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи.
У разі дострокового припинення повноважень президента України виконання його обов’язків на період до обрання і вступу на пост нового президента покладається на голову Верховної Ради України.
*Інформаційні матеріали створені в межах проекту "Професійні медіа. Відповідальна громада. Чесні вибори" за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.
