Чи багато в Чернігові донорів крові?

17:46, 11 червня 2019 р.
Суспільство

Вчора, 14 червня, відзначався Всесвітній день донора крові. У 2005 році в цілях сприяння добровільному донорству крові 58-ма сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я прийняла резолюцію про заснування Всесвітнього дня донора крові. Таким чином організатори хотіли забезпечити платформу для вшанування людей, що добровільно здають кров, та розширити обізнаність громадськості щодо необхідності регулярного донорства крові, аби за потреби лікарі завжди мали запаси для спасіння чийогось життя.

Тож ми вирішили поспілкуватись з чернігівцями та дізнатись, чи здавали вони коли-небудь кров, що їх до цього спонукало та як вони взагалі ставляться до такої важливої справи.

Сергій, пенсіонер:

– Мені вже 60 років, і донорством я не займаюсь. У часи молодості були такі випадки, коли здавав кров. Бувало різне: колись здавав окремо для друзів, а часом і для того, аби просто у лікарні був запас. Така моя громадянська позиція.

З приводу винагороди за донорство важко сказати. Не обов’язково гроші, але якесь заохочення має бути обов’язково. Якщо брати, наприклад, почесних донорів, то окрім цього звання мають бути якісь доплати до тої ж пенсії.

Анастасія, працює в університеті:

– Ніколи не була донором крові. Напевно, свою роль у цьому зіграло те, що я перенесла хворобу Боткіна, і навряд чи можу бути донором. Але якщо б мені дозволили здати кров і була б така необхідність, то я, звичайно, допомогла б таким чином. Завжди готова прийти на допомогу, якщо це комусь необхідно, бо тоді й тебе не кинуть у важку хвилину.

Фінансова підтримка донорів має бути завжди, як і їх реєстрація. Ось у мого чоловіка перша групі крові з негативним резусом, він регулярно ходив здавати кров. Одного разу сталося ДТП, йому подзвонили і попросили приїхати, аби врятувати іншу людину. Він, звісно, не відмовився і таким чином допоміг тому, хто цього невідкладно потребував.

Андрій, слюсар:

– Так, декілька разів я ставав донором для близьких людей. Надалі також планую здавати кров, але тільки за гострої необхідності й лише для своїх родичів. Не готовий жертвувати кров у запаси наших лікарень. Це, по-перше, час, адже одного-двох вихідних, що вони дають, недостатньо.

До речі, хочу зазначити, що за донорство платять дуже мало, тому і здає кров так небагато людей. Я би збільшив виплати в рази. Є ті, хто свідомо витрачають своє здоров’я на благо інших. Ці люди, безперечно, заслуговують на звання «Почесний донор» і ще більшу фінансову допомогу.

Анжела, перукар:

– Ніколи не здавала кров, та й, чесно кажучи, не особливо й хочу. Я багато чула про донорство крові і знаю, що після регулярної здачі крові у людини може значно погіршуватись здоров’я. Тому можна сказати, що я ставлюсь до донорства вельми негативно і намагаюсь якось дистанціюватись від усього цього.

Я розмовляла з людьми, які в цьому розбираються та досліджують це питання, і вони мене запевнили, що не бажано здавати свою кров. Я до них прислухаюсь.

Еженедельник "Семь Дней"
опитування донор кров