Біля П’ятницької церкви кілька років тому під час реконструкції скверу імені Хмельницького вирішили оголити рештки колись монастирської стіни та експонувати їх під пластиковим куполом у вільному доступі. Проте наразі там експонується скоріше квітник, бо постійні перепади температури та вологи, по-перше, руйнують навіть ті незначні залишки стіни, а тепер там ще й виросли квіти.
За коментарем ми звернулись до археолога Олени Черненко:
– Тут експонуються рештки монастирської стіни кінця ХІХ століття. Жодної історико-культурної цінності вони не мають, тому ніяких покарань за таке «експонування» ніхто не отримає. Утім зараз це є яскравим прикладом того, що такий спосіб музеєфікації не для наших кліматичних умов: цегла сиріє, промерзає, розпадається та поростає водоростями, пліснявою, травою тощо. Незрозуміло взагалі, нащо це влаштували. Хіба для того, аби демонструвати, чому саме така музеєфікація нам не підходить, – зазначила Олена Черненко.
Також історик додала, що в нашому кліматі така музеєфікація подібного об’єкта можлива лише в умовах павільйону з постійним мікрокліматом. В Україні було багато спроб експонувати щось під куполом, однак немає жодного вдалого прикладу. Приблизно через десять років неодмінно будуть невідтворні втрати. Наприклад, ті об’єкти, що відкрили у 90-х у Києві, нині вщент розсипались.