З проблемою відсутності в місті автобусного маршруту №14 (Залізничний вокзал – Яцево) до редакції прийшла наша читачка Лідія Корнієць, бо, за її словами, чиновники, до яких вона зверталась, лише радили обрати для пересування містом інші маршрути. Справа в тому, що в жінки хворі коліна – і після сотні кроків їй треба відпочити, а краще присісти. Живучи на вулиці Милорадовичів, вона без проблем могла дійти за один підхід до зупинки на вулиці Полуботка та сісти на 14-ту маршрутку і кожного дня кудись поїхати. Проте це колись, а зараз зупинки на цій вулиці відіграють лише номінальну роль у транспортній системі міста, бо по Гетьмана Полуботка їздила лише маршрутка №14.
Рік, як немає маршрутки
Останній раз автобуси маршруту №14 курсували містом ще у грудні минулого року. Це стосується не тільки цього маршруту, а й п’яти інших (№ 2, 22, 22-с, 36-с, 41). Вони теж у тому ж проміжку часу припинили своє існування через те, що договори з попередніми перевізниками закінчились, а вони не захотіли їх подовжувати. З часом маршрутами № 22-с, 36-с та 41 стало опікуватись КП «ЧТУ». Але в тролейбусному управлінні повідомили, що це лише тимчасовий варіант вирішення проблеми і що їх вистачило лише на ці три маршрути, адже водії та техніка в дефіциті – навіть якщо б було бажання, то просто немає кому і на чому їздити на тому ж 14-му маршруті.
– Зверталась я до управління транспорту і питала в них, чим же мені дістатись до тієї ж стоматполіклініки. Мені кожен раз відповідали, щоб я йшла або на Горсад, або ж на П’ятикути і вже там сідала на потрібний маршрут. Бо 14-го нема: він неприбутковий і туди ніхто не хоче йти перевізником. Взамін нічого іншого запускати вулицею Гетьмана Полуботка теж не планують, – розповідає пані Лідія.
Маршрутки немає, а їхати все одно треба. Тому Лідія Іванівна обрала для пересування містом зупинку біля Центрального парку культури та відпочинку. До речі, ці поїздки стали для пенсіонерки більш виснажливими. Вона тепер сідає лише на тролейбуси, аби якось зекономити кошти. Проте якщо б була 14-та маршрутка, каже, що готова платити по 6 гривень в обидва боки, але тільки щоб не витрачати сил на ці подорожі.
Конкурси проводять, а охочих бракує
З питанням відсутності 14-го маршруту ми звернулись напряму до начальника управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв’язку Олександра Рижого. Він не приховує, що є проблеми з кількома автобусними маршрутами в місті, але в управлінні над цим працюють і навіть ведуть перемовини з діючими перевізниками на інших маршрутах.
– З приводу маршруту №14 можу сказати, що управління транспорту протягом цього року працює над залученням туди перевізника. Ми кожні три місяці проводимо новий конкурс на ті шість маршрутів, які не мають постійного перевізника, але ніхто не хоче їх брати. Був випадок, що останнім конкурсом зацікавився перевізник з іншого міста, але він тільки переглянув умови конкурсу і не подавався. Також я спілкувався с багатьма діючими перевізниками, які працюють на інших маршрутах, але вони теж не схотіли брати на себе 14-й маршрут, – сказав пан Рижий.
В управлінні погоджуються з аргументами тої ж Лідії Іванівни та інших чернігівців, що 14-й маршрут є досить соціально значущим. На його шляху розташовано одразу кілька важливих інфраструктурних об’єктів: стоматполіклініка, два реабілітаційних центри, військкомат, університет, кладовище тощо. Проте оголошення конкурсу та ведення перемовин на тому рівні, на якому вони ведуться, – це все, що можуть чиновники на даний момент.
Зупинки є, а маршрутки нема
Більшість чернігівців – не тільки жителі вулиці Гетьмана Полуботка – уже рік задаються питанням, навіщо на цій вулиці обладнали шість нових зупинок, якщо там все одно ніхто не їздить. Їх встановили одними з перших, коли розпочали заміну зупинкових комплексів по всьому місту, проте іншими люди користуються, а ці стоять без діла. В управлінні транспорту на питання про «холості» зупинки нам відповіли наступне:
– Коли їх встановлювали, 14-й маршрут же діяв, і він є в мережі. Ну сьогодні він не їде, а завтра поїде – і ці зупинки знову стануть затребуваними. Ми минулого року надавали свої рекомендації управлінню ЖКГ по місцях, де варто було б встановити нові зупинки, але чи взяли вони в роботу ці рекомендації, нам невідомо, це ж не наказ.
– На зупинках на нашій вулиці людей немає, то тепер там молодь почала гуляти й розпивати спиртні напої. Як то кажуть, святе місце – пустим не буває, – каже Анатолій, житель вулиці Гетьмана Полуботка.
Чернігівці не люблять пересадок
Ще одне болюче питання, яке виникло внаслідок відсутності 14-го маршруту, – це чим добиратись у будні на кладовище Яцево. Адже чернігівці відвідують цвинтар не тільки в поминальні дні, коли туди їдуть майже всі маршрутки. Хтось скаже, що є вже перевірений, хоч і один, маршрут №26. Проте він навіть не зачіпає центр міста.
В управлінні транспорту не вбачають у цьому ніякої проблеми та говорять, що маршрутка, яка везе чернігівців на Яцево, все ж курсує і радять за потреби робити пересадки.
– По-перше, маршрутна мережа не може покрити місто, аби люди їздили з точки А в точку Б без пересадок, бо в нас навіть зараз маршрути дублюються на 90 відсотків. Я згоден, що треба робити нову, якісну маршрутну мережу. У той же час ми стикаємось із ситуацією, що чернігівці категорично не хочуть користуватись пересадками з одного маршруту на інший. Наші люди хочуть вийти з дому, сісти в маршрутку та доїхати до пункту призначення, як на таксі, – але так не буває, – зазначив Олександр Рижий.
Також в управлінні додають, що кожен з чернігівців може подати свою кандидатуру на перевізника по 14-му маршруту і на власному досвіді подивитись, яка економіка цього маршруту, і дізнатись, чому саме маршрут непривабливий для перевізників.
Проте, на думку Тетяни Романової, яка є експертом у сфері громадського транспорту Чернігова та неодноразово аналізувала транспортну мережу міста, 14-й маршрут можна реанімувати, але для цього потрібна політична воля міськради.
– Так, 14-й маршрут неприбутковий. Прибуток там мінімальний або його взагалі не буде у перевізника, а всі ж хочуть працювати та заробляти. Але, на мою думку, з цього глухого кута є вихід. Треба зробити 14-й маршрут соціальним і дати його як «бонусний» тому перевізнику, в якого вже є кілька маршрутів по місту, і вони надприбуткові. Проте для цього потрібна політична воля міської ради – і тоді все би вирішилось, – каже пані Тетяна.
Тож, як ми бачимо, шляхи вирішення проблемних ситуацій можна знайти завжди, головне – їх шукати. Маємо надію, що наступного року на черговий конкурс перевізників усе ж таки хтось подасть свої документи та стане рятівником для таких людей, як Лідія Корнієць.