Туристичний сезон у Чернігові: підсумки з перших вуст

З року в рік Чернігів декларує мету стати одним з ключових туристичних центрів України. Цьому мають сприяти і позиціонування себе як Міста легенд, і пріоритетність серед інфраструктурних проєктів на користь місць, які можуть бути цікаві гостям (парки, сквери, фонтани), і реклама міста в інших регіонах (на це закладають чималі гроші в бюджеті).

Офіційні відомства з різною періодичністю звітують про збільшення кількості туристів (хоча методика підрахунку викликає більше питань, ніж дає відповідей), але статистика – це лише оболонка. А ми за допомогою чернігівських гідів спробували зазирнути глибше, аби побачити, що ж там усередині чернігівського туризму. Ми попросили трьох екскурсоводів відповісти на три однакових запитання, щоб кожен міг скласти власну картину того, наскільки успішно розвивається галузь і, головне, чи в правильному напрямі.

Наші герої:

• Юрій Король, екскурсовод, переможець обласного конкурсу «Чернігівщина туристична: вибір року – 2019»;
• Олександр Бондар, екскурсовод, історик, працівник чернігівського Туристичного інформаційного центру;
• Володимир Пилипенко, екскурсовод, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. Лазаревського.

Наші запитання:

• 1. Як би ви оцінили туристичний сезон – 2019 для Чернігова? Стало краще, гірше чи нічого не змінилося?
• 2. Що нового відтепер можна показати туристам, які приїздять у Чернігів? Чи все традиційно обмежується Валом і Антонієвими печерами?
• 3. Чи помічають туристи зміни, які відбуваються в Чернігові? Як відгукуються про місто? Від чого в захваті, а що критикують?

Юрій Король

1. Точных цифр по количеству не скажу – статистики пока нет. По ощущениям – есть незначительный плюс, прирост. Но это лично мое мнение – без работы я не сидел. Но как у коллег, не могу сказать. И да, было не только увеличение количества туристов, но и их «дробление». Если раньше люди ехали автобусами по 50 человек, то сейчас – тенденция к, скажем так, индивидуальным турам, когда едут семьей или небольшой группой. Предполагаю, что люди начали ощущать разницу между групповым туризмом и индивидуальным. Видимо, уже готовы морально и материально переплатить немного, но получить более качественную услугу. Если же едут большим автобусом, то это или корпоратив, или школа, садик, футбол… К слову о спорте: его развитие идет параллельно с развитием туризма. То есть команда заехала к нам, но она не только играет. В свободное время целенаправленно берут экскурсию, а не бесцельно ходят по улицам. И это не одноразовая ситуация, ведь состав команд меняется, поэтому экскурсии актуальны.

Стало много киевского туриста. Хотя его и раньше было немало. Просто для Киева Чернигов превращается в тур выходного дня: близкое расстояние, умеренная ценовая политика, возможность вырваться из шумной столицы в тихий спокойный город играют свою роль. Плюс у нас улучшилась инфраструктура, стало еще красивее, есть где остановиться, покушать, есть что посмотреть. Так что для Киева это бюджетный и очень качественный вариант.

Подтягиваются и другие области. Западные мы не берем в расчет – они больше стараются в Европе отдохнуть, а туристы из центральных и южных областей едут к нам. Вот с Югом какая тенденция: если наши люди едут на море, то для жителей тех областей интересен лес. Им вообще все равно, лишь бы дерево. Они не на один день приезжают, а на несколько – а смысл ехать такое расстояние, чтобы побыть мало? И вот, к примеру, на следующий день после приезда отправляемся на выездную экскурсию, а люди по дорогепросят, чтобы остановились и дали возможность походить по лесу. Для меня изначально это было непонятно: как это мы останавливаемся и просто гуляем среди деревьев? Ну это их желание, давайте будем бродить по лесу. И для них варианты побывать в Качановке, дендропарке – это как для наших на море съездить. В этом свете Голубые озера были очень популярны в нынешнем сезоне. Удалось совмещать и экскурсии, и отдых в лесу.

Что же касается иностранного туриста, то, наверное, не стоит расценивать их приезд в Чернигов как целенаправленный. Где-то 90%, если не больше, приезжают, например, в Киев, и дней на 5–7, не меньше. А там уже при составлении экскурсионной программы включают и Чернигов. Что же касается, скажем так, уникального туриста, то это – двое туристов из Австралии, один из Новой Зеландии, двое – из Никарагуа. К слову, турист из Новой Зеландии запомнился тем, что снимался в эпизоде «Властелина Колец», потому что он живет недалеко от места съемок. Также запомнился турист из Индии – для него Украина была 131-й страной, которую он официально посетил. Он фотограф (а я когда-то увлекался фотографией), и у нас экскурсия плавно перешла в это русло. Но что еще удивило: он посещал такие страны, которые, скажем так, точечкой на карте обозначены – африканские страны, островные.

2. В этом году – классика жанра: Вал, Болдины горы, Антониевы пещеры были популярны. Все-таки это основа, ядро черниговских экскурсий. При этом туристы всё больше интересуются областью. Для тех, кто приезжает на несколько дней, делаем выездные экскурсии. В этом, кстати, очень способствует обновление дорог, например к той же Качановке, Тростянцу, Батурину. Вроде бы и заезженные варианты, но беспроигрышные и для любой аудитории.

Но вот что, кстати, плохо: у Чернигова – тотальная транспортная изоляция. Регулярного сообщения нет. Киевские маршрутки, которые, к слову, одни из самых дорогих в Украине, во внимание не берем. А с ж/д вокзала, кроме как в Неданчичи и Нежин, никуда не уедешь. Да и киевская электричка неудобная. А в Чернигов маршрутов из других городов почти нет. Это плохо сказывается на развитии туризма. За то, что человек доехал до Чернигова, можно памятник поставить. В связи с этим для экскурсоводов стратегическим перевалочным пунктом стал Нежин. Часто в программу включали и этот город. К примеру, туристов забирали в том же Нежине, везли в Батурин, а уже оттуда – в Чернигов. Удобнее и выгоднее.

Что касается нетрадиционных программ в Чернигове, то, как показала практика, туристы, которым интересна культурная жизнь посещаемого места (помимо экскурсий, например, концерты или спортивные соревнования), самоорганизуются. Были случаи, когда на День города люди целенаправленно приезжали, чтобы послушать «Машину времени». Но это ж вечером. Днем брали себе экскурсию, а сами выбирали, куда им сходить поесть и так далее. Интернет сейчас сильно помогает быть самостоятельным в этом плане, поэтому люди чаще всего берут именно конкретные экскурсионные услуги, а не полный пакет, где организовывают все за них. Опять-таки так дешевле для туриста.

3. Туристы, побывавшие у нас впервые, зачастую приятно удивлены. Ведь для большинства Чернигов – это маленький провинциальный городок, от которого ждать какого-то вау-эффекта не приходится. А оказывается, наоборот. Есть и те, которые едут, чтобы, так сказать, поставить галочку, мол, «я тут был»; ну или же просто проездом – побывали, и всё. А есть и те, которые посещают нас целенаправленно, потому что читали, видели в интернете, слышали что-то. В этом плане чем больше рассказывать о себе, тем больше к нам приедет. И от туристов идут позитивные комментарии, в первую очередь об инфраструктуре. По моему мнению, туризм всегда начинается с инфраструктуры, но при этом они взаимодополняют друг друга, способствуют развитию друг друга.

Вообще же многим нравится природа, история, адекватная для туриста ценовая политика. Один из основных комментариев – «чисто». Отмечают, что улучшились дороги – приехать в Чернигов не означает потерять подвеску в машине. Есть туристы, которые приезжают к нам по нескольку раз, везут родственников, знакомых, друзей. И вот это и есть тот самый позитивный feedback, когда человек после того, как побывал у нас, приезжает еще и не один. Именно это – самое большое «спасибо» от туриста.

Олександр Бондар

1. У порівнянні з минулим роком екскурсій, за моїм враженням, не стало більше. Але сама географія туристів дуже розширилася. Реально збільшилась кількість туристів з інших регіонів України. Тобто це вже не тільки Київ. Частіше почали приїздити харків’яни, жителі Дніпра та різних частин Поділля (Вінниці, Хмельницького, Кам’янця-Подільського).

Збільшилась кількість іноземців. І не тільки, як раніше було, Польща та країни Балтії. Більше стало туристів із Західної Європи. Тобто англомовних мандрівників. В основному це Британські острови. І що цікаво, збільшилась кількість туристів з Ізраїлю.

Мене особисто радує таке розширення географії. Адже найкраща реклама – це коли люди повертаються додому та діляться враженнями від подорожі зі своїми друзями, сусідами, колегами. Навіть світовий досвід свідчить, що це і є найкраща реклама. Пишуть у Facebook, що вони задоволені, та радять побувати в Чернігові всім.

2. Цього року мені довелося розробити ще три додаткові екскурсії. Вони покликані зацікавити тих, хто вже бував у Чернігові раніше та вирішив повернутися, аби побачити у нашому місті щось нове, поглянути на нього, так би мовити, з іншого боку.

Туристів почали частіше водити в бік Красного мосту, церкви Святих Михайла та Федора та садиби гетьмана Павла Полуботка (нинішній Військовий госпіталь). Також людям цікаво гуляти приватним сектором, де ще можна бачити залишки старовинної дерев’яної архітектури.

Крім того, людям цікаво дізнаватися про те, яким Чернігів був раніше, яким його бачили жителі та гості міста, наприклад, 50 або 100 років тому. А ще багатьох окремо цікавить історія змін, які торкнулися міста за останні п’ять років. Яким чином вони відбувалися, хто був у цьому задіяний, за який кошт це робилося і як взагалі готувалися ці проєкти.

Адже зміни помічають не тільки ті, хто бував у Чернігові раніше, а й люди, які потрапили до нього вперше. Вони запитують: «А так завжди було?» І тоді ти починаєш їм розповідати.

А от гастрономічного туризму як такого в Чернігові не існує взагалі. Звичайно, є чимало людей, яким подобається такий вид дозвілля. Але вони не можуть знайти для себе чогось такого, чого б не могли скуштувати у себе вдома. Переважна більшість наших закладів працюють по франшизі. Вони просто не можуть відхилятися ні вправо, ні вліво у приготуванні страв. Хоча багато кому було б цікаво спробувати оригінальну поліську кухню.

3. 95% туристів задоволені абсолютно всім. Серед змін їм особливо подобаються нові пішохідні доріжки. Тим, хто приїхав до міста власним авто, подобаються місцеві дороги. Багато хто каже, що вони взагалі ідеальні. І це стосується не тільки самого обласного центру, а й ділянки траси Чернігів – Київ, між Козельцем та Черніговом. Особливо це відмічають екскурсанти з південних та східних областей, де, за їх словами, дороги взагалі жахливі.

Найбільш поширена скарга – відсутність залізничного сполучення між Черніговом та іншими обласними центрами. Якщо люди мандрують не власним транспортом або екскурсійним автобусом, то доїхати до Чернігова можна лише з пересадкою в Києві за допомогою магічного слова «маршрутка». Це дуже незручно. Навіть туристи із Сум та Харкова змушені їхати через Київ. А це додаткові 400 км та кілька годин витраченого на дорогу часу.

Володимир Пилипенко

1. Туристичний сезон пройшов нормально, я б навіть сказав, добре. Звичайно, даються взнаки ремонти по місту, усі, хто приїжджають до Чернігова, все це бачать та приємно дивуються. Я не акцентую на цьому увагу – туристи самі кажуть, що в місті чисто, бачать, цей парк тільки-но зроблений, і так далі. Багато людей приїжджає до Чернігова після кількарічної перерви, і вони кажуть: «Ой, а ми тут були декілька років тому, і тоді тут було значно гірше, а зараз дуже гарно». Це об’єктивна оцінка стану міста людьми, що до нас приїжджають, і особливо не перший раз. Таких у кожній моїй групі є по кілька чоловік так точно.

Щодо іноземців, то я детальної статистики не вів, але особисто в мене замовлень від них побільшало. Їх і раніше, і зараз не дуже великий відсоток від усієї маси туристів, але їх наплив збільшився, як на мене.

І моя позитивна оцінка – Туристичному інформаційному центру Чернігова. З їх роботи є сенс і в самому місті, окрім допомоги туристам. Вони ж влітку робили дуже цікаві заходи і для активного відпочинку самих чернігівців. Мені туристи кажуть, що дійсно заходили на сайт центру, дивились потрібну інформацію, і їм це було корисно.

2. Хотів би подякувати Станіславу Іващенку – автору проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігівщини» – за його велику роботу щодо пропагування та намагання зберегти дерев’яні будиночки Чернігова. Подивитись на них народ інколи хоче «наживо», тобто аби екскурсія була спрямована саме на таку архітектуру. Також ця екскурсія цікава туристам, які приїхали до нас не вперше і встигли побувати на Валу і в тих же печерах. Це для них цікаво. Ці екскурсії я воджу по таких вуличках, як Коцюбинського, у районі так званого чернігівського Подолу або ж за Горсад. Якщо люди зацікавлені та готові витратити на це свій час і гроші, чому б їм це не показати.

Зазвичай ми заздалегідь домовляємось про місця, які б туристи хотіли відвідати, і буває по-різному: десь вони були – і туди йти не хочуть, а кудись не дійшли, але дуже хочуть відвідати ту місцину. Переважно тих, хто вперше завітав до нашого міста, я воджу по класичних туристичних місцях – Валу, Болдиних горах, центру. А ось потім, коли вони приїжджають ще, то просять чогось цікавенького і незвичайного.

З такого в мене є дві нові екскурсії, які я започаткував 2018 року: екскурсія однією вулицею та екскурсія навчальними закладами Чернігова. Поки що, наскільки знаю, такі екскурсії проводжу тільки я. Можливо, вони є в планах наших музейників, але туристи там в основному замовляють оглядові екскурсії, і я сумніваюсь, що людина, яка вперше приїхала в місто, захоче екскурсію однією вулицею.

3. Відгукуються позитивно. Буває по-різному: хтось говорить після екскурсії, про чиїсь враження дізнаюсь через сарафанне радіо, завдяки якому приїздять нові туристи, ну і, звичайно, багато відписують у моїй спільноті у Facebook. Мені здається, що така їх позитивна оцінка від того, що місто в цілому стало для них виглядати симпатичніше, і завдяки цьому вони можуть своїм знайомим розповісти, що не тільки екскурсія була цікава, але й саме місто гарне і є де погуляти, перекусити та випити кави.

Важливий момент – заклади харчування. Тут слід розділяти заклади, де велика група туристів може організовано й ситно поїсти та поїхати далі і де можна просто гарно провести час за філіжанкою кави. У Чернігові з обома варіантами закладів проблеми немає. Завжди можна знайти і подешевше і подорожче, ближче до центру або трохи далі. Часто буває так, що група туристів просить завчасно замовити той же обід на певну кількість людей, і ми вже вираховуємо, що і де їх краще погодувати за ті гроші, на які вони розраховують.

Переночувати теж є де, але впродовж року випадало кілька пікових моментів, коли було зайнято просто все. Навіть квартиру було нереально зняти. Це було на Великдень, на травневі свята, а також на День міста та Покрову. Також було складно з поселенням у кінці вересня – на початку жовтня, коли в Чернігові так звана золота осінь. Щодо готелів, то, на мою думку, у місті б не завадило відкрити кілька більш дешевих варіантів. Або кілька тих же хостелів як більш бюджетний варіант для туристів.

Слабкі місця – туалети і парковки

Володимир Пилипенко: