Інфекція COVID-19 і сама по собі – надзвичайно небезпечна штука. А коли до неї приєднуються ще й інформаційні атаки – ситуація може вийти з-під контролю і набути непередбаченого характеру.
Тож дотримуватися гігієни потрібно не лише у вигляді миття рук, носінні маски чи дезінфекції поверхонь, але й у форматі правильного споживання інформації.
Про те, звідки беруться фейки, хто зацікавлений у поширенні неправдивих новин і які можуть бути наслідки для людей, що не надто переймаються достовірністю інформації, ми поговорили з головою «Громадського ТБ: Чернігів» Сергієм Зосименком.
За його словами, рідко коли фейки стають результатом розваг. Як правило це сплановані акції, спрямовані на досягнення конкретної мети. Адже розігнати фальшиву новину – справа не дешева.
– Основна умова виникнення й успішного поширення фейків – необізнаність чи некомпетентність людей. Але це ще не найгірший варіант. Тому що другий варіант – цілеспрямована робота, яка має на меті досягнення конкретних політичних чи геополітичних цілей, – пояснює Сергій Зосименко.
Він каже, що одним з головних джерел неперевіреної інформації, яка запускається в український інформаційний простір є Росія.
– Якщо ми говоримо про коронавірусні фейки, то основний потік такої інформації, як свідчить моніторинг, надходить із двох джерел – Китаю та Росії. Починається з того, що автору потрібно отримати якийсь результат. Наприклад, у нашій ситуації війни з Росією і коронавірусом що може Росія вчинити, щоб зробити нас вразливішими? Можуть розповсюджувати фейки про те, нібито Всесвітня організація охорони здоров’я сказала, що маски носити не потрібно взагалі.
Система нескладна: спочатку фейк з’являється у якихось одноденних групах у соціальних мережах або на «зливних бачках» – сайтах, які не гребують розміщувати сумнівну інформацію, не ускладнюючи собі життя перевіркою фактів. Уже потім деякі ЗМІ розповсюджують фальшивки з посиланням на ці «джерела», а люди розганяють по фейсбуку чи інших соціальних мережах.
Основний гачок, на який ловлять людей, – сильне почуття. Фейк буде успішним, коли інформація має емоційне забарвлення: збуджує, викликає якусь сильну емоцію.
– Щоб читач зробив «АХ!» і потім захотів зробити лайк і репост. Все це створюється для того, щоб зробити якусь групу людей чи цілу країну вразливішою, – каже експерт. І додає: від початку пандемії коронавірусу ситуація з продукуванням та розповсюдженням фальшивих новин набула системного характеру.
***
Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Поглядиавторівнеобов'язковозбігаютьсязофіційноюпозицієюурядуСША. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.