Сергій Криворот пішов захищати Україну із перших днів російського вторгнення. Був військовослужбовцем 1 окремої танкової бригади та загинув у нерівному бою поблизу Чернігова.
Церемонію прощання із Сергієм Криворотом провели біля будинку, де він виріс, повідомляє «Суспільне Чернігів».
– Втрата для нашого міста, кожного з нас. Важко розповісти словами, тому що кожен наш боєць, кожен захисник, він живе і буде жити, навіть після своєї смерті. Сумно і нестерпна біль за те, що наші хлопці гинуть, за те, що комусь захотілось загарбати нашу землю. Але завдячуючи нашим героїчним воїнам нічого у нього не вийде. Ці хлопці, і Сергій в тому числі, своїми діями, своєю смертю це довів, – каже Володимир Гулий, полковник Збройних Сил.
Поминальну панахиду відслужив настоятель собору Різдва пресвятої Богородиці Віталій Юрочко.
Віддати останню шану Герою-прилучаннину прийшли близько сотні містян, серед них педагог гімназії №5, в якій навчався Сергій, та його близькі знайомі.
– Я його пам‘ятаю з першого класу. Це був маленький хлопчисько, який приходив охайним, завжди з виконаними домашніми завданнями. За весь час навчання він був толерантним, вихованим, гарним хлопчиком. Герої не вмирають. Напевно це в нас ангел охоронець, який буде нас охороняти й надалі, – каже Валентина Скрипченко, класний керівник Сергія Криворота, гімназії №2.
– Таких дітей, яким був Сергій, мало буває в житті Тетяна Ходак. Дуже гарний, щирий, відзивчивий, завжди приходив на допомогу, як і батьки його. Те що він з перших днів пішов на війну, нікуди не виїхав, а пішов воювати, це багато про що говорить. Він вірив у перемогу. Він завжди, коли дзвонив, говорив: «Мамо, все буде добре, ми обов‘язково переможемо», – згадує Тетяна Ходак, друг родини Сергія Криворота.
Сергія Криворота поховали на місцевому кладовищі. У нього залишилися батьки, брат.