Дистанційне навчання дебютувалов рамках карантинних вимог й продовжилось із початком війни. Звичайно, більшість батьків хочуть, щоб діти навчались у школі, щоб бачились з однокласниками, брали участь у шкільному житті. Проте мало хто нині наважиться піддавати небезпеці життя й здоров’я своїх дітей. Тому придбали гаджети й разом зі своїми чадами оволодівають знаннями шкільної програми, пише газета «Новини Городнянщини».
До поточного року в родині Аксьоненків дистанційно навчалась лише старша донька Ольга. А 1 вересня молодший син Артем став першокласником. Ольга навчається у 8-А класі міського ліцею №2. Дівчина відмінниця, до того ж вже має досвід он-лайн занять, які в неї не викликають жодних труднощів. А от про навчання Артема батьки турбуються:
– Технічно ми добре підготувались. Діти мають необхідні гаджети, зручні робочі місця в окремих кімнатах, тож фактично не заважають одне-одному. Однак з першокласником мусимо сидіти поруч, бо Артем, як і більшість його однолітків, може відволіктись, проґавити запитання, не зрозуміти чи не встигнути. Це природно для його віку. Також проблемно, що вчителька не має змоги відкоригувати практичні навички письма особисто, а саме для першокласників дуже важливо «поставити» руку.
Звичайно, такий ритм життя викликає певні незручності, бо комусь з батьків доводиться постійно бути поруч. Поки подружжю Василя і Наталії це вдається. Допомогти братику в навчанні вже цілком може й восьмикласниця Ольга, проте їй в такому випадку доведеться пропустити один з власних уроків. Сама дівчинка ставиться до питання дистанційного навчання простіше:
Попри оптимістичний настрій, Аксьоненки зізнаються, що навчання онлайн таки виснажує родину психологічно. Щоб упоратися із цим, вони навчились більше бувати на природі, на вихідних влаштовують сімейні свята, більше уваги приділяють спільним справам – разом грають у футбол на подвір’ї, ходять на риболовлю та дитячий майданчик. Нещодавно першокласник Артем самостійно приготував салат, яким пригостив свою сестричку Ольгу, а трохи згодом стравою юного кулінара поласували й батьки.
Дружна родина здатна подолати всі труднощі такого специфічного навчання. Вони розуміють що «дистанційка» - це вимушена міра і дітям треба колись повертатися до нормального шкільного життя. І, як і всі учні та їхні батьки, з нетерпінням чекають такої можливості.