-Окупанти від мене були за 6 кілометрів. Звичайно, я знав де вони розташовуються, розумів, що, якщо вони зайдуть у моє село, я буду для них «жирною рибою», адже в Андріївці вони взяли директорку школи за «проукраїнські погляди». Хоча у всіх громадян України мають бути проукраїнські погляди… (На щастя, її випустили). Тож я розумів, якщо окупанти зайдуть, мене візьмуть одразу. Отже, рюкзак в мене був приготований, шлях евакуації болотом та лісом – продуманий, - згадує Василь Чепурний. - Моє село теж один раз обстріляли. Чому? Бо до нас привезли школярів з сусіднього селища: 230 дітей, які одразу полізли у телефони. Окупанти це побачили (мається на увазі: «відслідкували активність у соцмережах», - прим.). Мабуть, подумали що там наші воїни, чи, навіть не знаю… Загалом, вони вдарили по школі. Слава Богу, не влучили. Проте трьох людей поранили.