З прикордонного села Сеньківка, що на Чернігівщині, вивезли всіх жителів. Вони тікали через обстріли російських військових. Про це розповів голова Городнянської громади Андрій Богдан, пише «Суспільне Чернігів».
За його словами, виїхали всі жителі села, але додає:
– Хтось приходить дивитися за будинком, бо живе в сусідньому селі. Люди приходять, це така динаміка. Людей, які постійно проживають немає. Ми кажемо їм, що там небезпечно і там не можна перебувати, але можуть бути і випадки, що хтось залишиться ночувати.
Громадський діяч та волонтер Олексій Пильник створив волонтерський осередок і займався тим, що допомагав людям з евакуацією ще під час активних бойових дій, коли частина Чернігівщини була в окупації.
Спочатку вивозили людей до білоруського кордону. Люди намагалися потрапити таким чином в Європу.
Олексій каже, тоді інших шляхів не було. Під час окупації частини Чернігівської області село було відрізане.
Після деокупації Чернігівщини волонтери їздили в Сеньківку та возили гуманітарну допомогу.
За словами чоловіка, на початку літа в селі перебувало ще 56 людей.
Деякі евакуйовувались одразу. Інші після того, як почалися масовані обстріли. Більше пів року там не було зв’язку, а наразі немає і світла. Перебувати стало дуже небезпечно.
– Люди виїжджали поступово. Деякі не хотіли покидати село через городи, господарство, не хотіли залишати своє майно. Люди курей ростили, щоб можна було їх забрати та виїхати. Останній раз я віз 20 курей машиною. Звичайно, що вони не раді покидати свої домівки, – каже Олексій.
До вторгнення жителі села мали змогу заробляти, каже чоловік. Поруч кордон і дорога міжнародного значення, люди працювали в прикордонних установах.
– Тобто там була якась інфраструктура. Зараз там немає ніякого життя. Заробітку немає та й небезпечно.
Жителів села вивозили до інших громад.
– Людей забирають родичі, хтось в лікарню їде, комусь родичі винаймали житло. Нема ж ніякої програми відселення державної. Хоча, я думаю, за стільки місяців повномасштабної війни можна було б щось придумати. А так люди їдуть в нікуди, – говорить волонтер.
Олексій додає, що люди евакуйовувалися і з інших сіл, в трьох-п’яти кілометрах від кордону. Але чи виїхали всі точно не знає, бо через влучання снарядів розбита дорога.
– Я їздив – дороги вже нема. Джипом ми проїхали, а легковим автомобілем уже неможливо.
Голова Городнянської громади також каже, що наразі немає чіткої програми переселення. Все це робиться стихійно. Але допомагають міжнародні фонди, які виділяють гроші, щоб люди, які евакуювалися, змогли зняти будинок в іншому населеному пункті. Зокрема, фонди допомагають тим, у кого повністю зруйноване житло. Розглядається кожний випадок окремо. Таких наразі було чотири.
Були випадки, що люди самі купували хати.
– Створили реєстр будинків, які не так дорого коштують, але вони продаються. Якщо людина жила в Сеньківці, то чому б їй не переїхати в таку саму хату та забрати своє домашнє господарство, – каже голова громади.
