«Важко будувати нове життя, коли дім зруйновано. Важко, але варто», - такі білборди від міністерства оборони України наразі можна побачити у Чернігові. Й, гадаю, саме ця фраза повністю відображає те, що зараз роблять українці.
Зруйновані дома та зруйнована освіта
У лютому-квітні цього року росіяни нанесли Чернігову колосальні руйнування. Крім людських доль, постраждали й будинки та будівлі. Зокрема, постраждав від дій окупантів і Чернігівський професійний будівельний ліцей, основний корпус якого розташовувався на проспекті Миру, недалеко від виїзду з Чернігова у напрямку Гомеля. Тепер частина освітнього процесу ліцею перенесена до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту:
Й, дійсно, освітній процес триває. Зокрема, нещодавно, як раз на базі будівельного та залізничного ліцеїв, стартувала програма короткострокових курсів підготовки майстрів з ремонту житла, яка проходить за підтримки Республіки Польщі та Програми ООН з відновлення та розбудови миру: у будівельному ліцеї тривають двотижневий курс мулярів з основ кам’яної кладки та тритижневий курс основ штукатурних робіт і роботи з гіпсокартоном, а у залізничному ліцеї – двотижневі зайняття з електромонтажу. Для самих учнів навчання за програмою – безкоштовне.
Тарас
Одним з чернігівців, які вирішили отримати новий фах та навчитися роботі з гіпсокартоном, став 19-річний Тарас Овчинников, який до початку широкомасштабної війни, у тому ж будівельному ліцеї, отримав диплом столяра.
У мирний час Тарас жив у Чернігові в районі вулиці Князя Чорного, але російський снаряд влучив у багатоквартирний будинок де він мешкав, частково пошкодивши квартиру. На щастя, у той день самого Тараса вдома не було – у перші дні повномасштабного вторгнення він з родиною виїхав до села Голубичі колишнього Ріпкінського району. На курси ж прийшов, щоб допомогти не тільки собі, а й сусідам:
У групі юнак – наймолодший, але йому не заважає.
Анастасія
Напевно, більш драматично склалася доля Анастасії Гавриш:
Будинок на вулиці Харківській (це район Старої Подусівки), в якому вона живе разом з мамою, пошкоджено уламками російської авіабомби: у житлі вибиті вікна та пошкоджена одна зі стін. Вижити родині вдалося тому, що у час авіаудару вони ховалися у підвалі.
До того ж сама Анастасія, через складну ситуацію з працевлаштуванням у військовий час, опинилася без роботи. Тому її мета – не тільки відновити житло, а й отримати нові навички, які можуть допомогти у працевлаштуванні:
Не дивлячись на нетривалий термін навчання, Анастасія зізнається, що у майстерні панує сімейна атмосфера:
Після закінчення курсів всі учні отримають сертифікати, які б підтверджували здобути навички.
Але, враховуючи ступінь пошкодження Чернігова, зрозуміло, що бажаючих навчатися будівельним спеціальностям для того, щоб відновити власне житло – більше, ніж могли вмістити три групи:
Але чи буде набраний наступний курс – залежатиме від фінансування:
-Буде новий календарний рік, новий фінансовий рік, якщо будуть передбачені кошти, організатори курсів зацікавлені співпрацювати з нами: в нас є програми не тільки по цих напрямках, також готові програми короткострокових курсів зі столярної справи, лицювальників-плиточників… Можливо, в наступному році, за підтримки ПРОООН (програми розвитку ООН, - прим.), ми їх проведемо. Ми, як освітня організація, завжди готові піти на зустріч. Тим більше, що слухачі, які до нас прийшли – дуже сильно про мотивовані та зацікавлені, адже розуміють, що зможуть використовувати отримані навички, - зазначає заступник директора будівельного ліцею Євгеній Шевченко.
Будувати нове життя важко. Але українці мають впоратися з цим складним завданням.