Прийдешній 2023-й рік за східним календарем буде роком чорного водяного кота (або кролика). Й так як району кроликів у Чернігові немає, наш кореспондент відправився на чернігівський мікрорайон Коти, щоб побачити, як живе район-символ наступного року.
Були і школа, і клуб, і готель, і… «кріпацтво»
Село Коти було засновано у 1638-му році, й про стародавню історію цього населеного пункту ми вже розповідали в окремому матеріалі.
Але цікавою була й історія села, а, після 1973-го року – району Чернігова, й у XX-XXIсторіччях.
Наприклад, як у серпні 1965-го повідомляла газета «Деснянська правда», тут був ринок біля кого відкрили готель «Колос». Хоча місцеві мешканці, яких вдалося зустріти, не пригадують ані готелю, ані ринку.
-Готелю тут не було ніколи. Ото скільки я тут жив – не було. Не було й ринку, - розповідає Микола Кашпура.
-Ринку не було, всі їздили на центральний ринок, - підтверджує Наталія Хамідова, родина якої кілька поколінь живе на Котах.
При цьому, як каже Микола Кашпура, вибратися до Чернігова, навіть на ринок, у радянській час було не так просто. Особливо, якщо ти працював у котовському колгоспі, де, за фактом, українці були на правах крипаків:
-Переїхав сюди у 1958-му році. Нас називали «новолоки», тому що ми приїжджі. Я прийшов у колгосп на фермі, - згадує Микола Кашпура. – Місцеві працювали на «Рембазі», робили ремонт військових машин – всі йшли з Котів на роботу. У колгоспі працювали тільки «новолоки». Ото я працював за 35 трудоднів на місяць. Не можна було вийти у місто – треба було взятидовідку у «председателя». «Председатель» був цар й бог – як не видасть довідку, нікуди не підеш.
Бібліотека (про неї мова буде пізніше) й зараз стоїть біля магазину – у центрі села. Але раніше там був ще і фельдшерський пункт:
-Там де зараз бібліотека, вона була і раніше (тільки дерев’яна), там був і медпункт маленький та сидів фельдшер: він існував довго, там видавали лікарняні. Закрили його, мабуть, у 1969-му році, - каже Наталія Хамідова.
Існувала на Котах і, напевно, найбільш мальовнича школа Чернігова (після входження села до складу міста, школа отримала № 25): невеличка будівля, розташована на березі озера (навесні тут мало бути чарівно).
Як згадують місцеві, до школи у будинку жив священик, а потім (хоча, можливо, хронологія була іншою) – поміщик:
-Раніше будинок був попівським, потім жив якісь поміщик (так розповідав мені сусід), а потім стала школа, - згадує Микола Кашпура.
Причому у середині минулого століття на Котах можна було отримати базову середню освіту. А сама школа (вже у форматі початкової) пропрацювала досить довго та закрилася лише наприкінці 90-х:
-Школа у 60-х була восьмирічкою, ходило багато дітей. Потім стали вчитися до 5-го класу: була їдальня, дві зміни та навіть група продовженого дня. Моя донька відучилася до 5-го класу й потім пішла у 33-тю школу, - розповідає Наталія Хамідова.
Цікаво, що документи про ліквідацію котовської школи, схоже, були втрачені:
-Повідомляємо, що початкова школа № 25, за адресою: вул.Тичини 1, працювала у пристосованому приміщенні та припинила функціонування у кінці 90-х років ХХ століття (в управлінні освіти Чернігівської міської ради відсутні розпорядчі документи щодо її ліквідації), - зазначила у відповідь на наш запит заступниця начальника управління освіти міської ради Олена Горна.
Як каже Микола Кашпура, наразі корінних котовців залишилося небагато, адже у свій час вони ділили свої великі ділянки на дрібніші та продавали тим, хто хотів переїхати у Чернігів – під будівництво:
-У кожного котовця була ділянка по 20 соток. Потім їх ділили на 5-10 соток й продавали – люді засилялися, - розповідає Микола Кашпура.
Котівська культура
Хоча Коти давно (якщо бути точним – як раз у 2023-му році виповниться 50 років як) є частиною Чернігова, тут залишається своя атмосфера, й досі легко знайти центр села – там, де зараз стоять два магазини (продуктовий та промтоварний) та будівля, в якій знаходиться Бібліотека-філія №5 Централізованої бібліотечної системи.
Але ще нещодавно у цій же бібліотечній будівлі, по сусідству з бібліотекарями, працював клуб, де показували кіно і навіть давали рок-концерти:
-Будинок культури був під однією покрівлею з нами. Років п’ять тут був рок-клуб «Апельсин», були концерти (десь до 2013-14-го року), потім тут також працювало відділення одного з будинків культури, але зараз немає нічого, - згадує бібліотекарка Галина Смоляк.
Тож наразі всю культуру Котів (та мікрорайону ЗАЗ) тримає на собі бібліотека. Бібліотекарі показують фотоальбоми різноманітних театралізованих заходів, які проходили тут у минулі роки, й зазначають, що цьогоріч, після початку широкомасштабної війни, робити заходи стало складніше:
-В нас був майстер клас до дня Святого Миколая – робили янголів. Але зараз, у воєнний час, робота щодо заходів – трохи не те… - каже завідувачка бібліотеки-філії № 5 Людмила Вакуленко.
До речі, у бібліотеці є доволі багато нових та цікавих книг як для дітей, так й для дорослих (особисто автору цього матеріалу припали до душі «Американські боги» Ніла Ґеймана та «Справа Стуса» Вахтанга Кіпіані). Причому, крім тих книг, які фізично є у бібліотеці, можна замовити будь-яку книгу, яка є у міський Централізованій бібліотечній системі – її доставлять у філію, тож їхати до центру не доведеться.
У бібліотеці є й комп’ютер з Інтернетом, яким читачі можуть скористатися безкоштовно, й навіть принтер (як кажуть бібліотекарі, вони допомагають роздруковувати шкільні завдання тим, хто не має змоги це зробити вдома). Але і тут є але: у бібліотеці доволі холодно та немає генератора, тож доступ до Інтернету там є тільки тоді, коли є світло (а, як кажуть, світло на Котах відключають частенько).
Проблеми сьогодення
Облога Чернігова не оминула Коти (адже околицею мікрорайону проходить дорога на Гомель). Як нам розповіли у міській раді, тут пошкоджено 67 приватних будинків. З них 5 зруйновано, 20 – отримали значні пошкодження та 42 – незначні пошкодження.
Й, справді, наслідки подій лютого-квітня 2022-го року на Котах складно не помітити, адже зруйновані будинки є навіть на центральній вулиці Тичини.
-Тут було дуже «спекотно» на початку та наприкінці березня. Ховалися у погребі. В нас побило дах – на дорозі впали два снаряди, уламками нас посікло. Перекривали все самостійно – зараз всі у такому положенні, - згадує місцева мешканка Тетяна.
Є і проблеми, не пов’язані з війною: на тій же вулиці Тичини (якою ще нещодавно їздив 30-й автобус) фактично немає тротуару. Тож, щоб тебе не збила машина, доводиться стрибати або у бруд, або у сніг:
-Не вистачає доріг, тротуарів. Ідемо, поруч проїжджає машина – всі брудні, всі оббризкані. Напевно, не вистачає аптеки саме у нашому приватному секторі, - каже пані Тетяна, проте наголошує. - Але головне чого не вистачає – перемоги.
До речі, 30-й маршрут (єдиний, який проходить осердям Котів) міська влада збирається повертати. Ось тільки терміни цього повернення вкрай туманні:
-Часткове відновлення колишнього автобусного маршруту загального користування № 30, який пролягатиме вул. Тичини, в майбутньому планується. Термін відновлення залежатиме від відбудови ділянки дороги по вул. Кільцева та, зокрема, відновлення зруйнованого мосту через р. Стрижень, - відповів нам начальник управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв’язку Олександр Рижий.
Здавалося, логічно було б замислитися й про відновлення початкової школи у Котах, адже сучасна реформа освіти спрямована на відокремлення шкіл різних ступенів одна від одної. Та й ходити сюди могли б не тільки діти з Котів, а і з ЗАЗу. Проте управління освіти такої необхідності не бачить й, чомусь, відносить до Котів дві школи, котрі територіально знаходяться у районі Ремзаводу:
-У мікрорайоні Коти, про який йдеться у запиті, функціонують два заклади загальної середньої освіти – школи № 28 і 33. Зазначені заклади забезпечують потребу жителів мікрорайону. Зокрема у ЗЗСО № 28 функціонує 12 початкових класів, у ЗЗСО № 33 – 24 початкові класи, - таку дещо парадоксальну (з географічної точки зору) відповідь нам надала Олена Горна.
Залишки окупантів
Розмінування Котів, як й решти районів Чернігова, вже пройшло. Але тут залишаються «міни» іншого типу: топонімічні.
Якщо вулицю Гомельську (яка примикає до Котів та зв’язує Коти з Ремзаводом) влітку перейменували на вулицю Січових Стрільців, то вулицю імені іншого білоруського міста – Мозиря, залишили. Є тут і вулиці імені радянського генерала Авдєєнка, та вулиця і провулок на честь героя СРСР Смірнова.
Як ми повідомляли, ще у листопаді робоча група з перейменувань при Управлінні культури і туризму Чернігівської міськради розглядала можливість перейменування провулку Смірнова на честь загиблого під час облоги міста захисника Чернігова та України Андрія *Шерифа* Козаченка. Й мешканці Котів підтримають таке перейменування:
-Перейменування провулку Смірнова на честь Андрія Козаченка, я, безумовно, підтримую, - зазначає пані Тетяна.
Проте наразі про терміни, коли Коти позбавляться радянсько-російсько-білоруської спадщини невідомі:
-У Котах чимало вулиць на перейменування, бо там наче радянський заповідник якийсь. Консенсус у групі повний, щодо вулиць на перейменування. Дискусії тривають навколо нових назв. Узгодили, що одна з головних вулиць матиме назву Коти – на честь історичної назви цієї місцевості (назви села до приєднання його до міста), а на останньому засіданні узгодили, що буде і назва Автозаводська, адже на околиці Котів розташований колишній ЗАЗ, - розповідає член групи з перейменувань при Управлінні культури і туризму Чернігівської міськради Сергій Горобець.
Отже, Коти живуть й чекають на перемогу України. Чого ми всім нам й бажаємо у наступаючому 2023-му році.
А щоб наблизити цю перемоги не забувайте, за можливості, допомагати ЗСУ. З прийдешнім святом. Слава Україні!