Продовжуємо проєкт «Літпорада», який реалізується Чернігівською Медіа Групою у партнерстві з Чернігівською міською бібліотекою імені М. М. Коцюбинського. Як завжди – найцікавіші новинки художньої літератури та нон-фікшену від українських та зарубіжних авторів. Читайте українською і насолоджуйтесь!
Вікторія Амеліна “Синдром листопаду”
Видавництво Vivat, 2015
Хлопчик Костя потрапляє до дитячого будинку десь на початку 90-х і мусить навчитися виживати в тих умовах і в тому середовищі. Початок історії досить типовий, та й життя героя складається типово, як і в цілого покоління українців. Якби не одна особливість: Костя має загадкову хворобу, з якою ніяк не може владнати. То він намагається не зважати на неї, то заробляє на ній, то шукає від неї зцілення. Хвороба ця проявляється в надмірній емпатії. Костя може відчувати чужий біль буквально як свій власний.
Ця його особливість дає змогу бути незримо присутнім у різних куточках світу, адже стражденні обирають Костю самі, він ніяк це не контролює. Тому він довгий час щосили намагається вести звичайний, нормальний спосіб життя, а близьким людям здається навіть черствим. Все змінюється, коли пошуки зцілення змушують його проживати події революції в Єгипті. А насправді, коли в Україні починається революція Гідності.
Ця історія спонукає замислитись над тим, чи є емпатія даром чи навпаки прокляттям. Як дати раду чутливості. І чи можливо зробити її інструментом реальної допомоги, а не тільки розділити чийсь біль навпіл. І взагалі — чи можливо втамувати чийсь біль насправді.
Памела Дракермен “Дорослих не буває”
Видавництво Yakaboopublishing, 2019
Книжка американської журналістки про те, чи є життя після 40. Памела Дракермен стала відомою завдяки своїм книжкам про французький стиль виховання дітей. Адже переїхала з сім’єю до Парижа, й це змінило як її життя, так і ставлення до виховання. І саме в Парижі її спіткала криза середнього віку, завдяки якій авторка й написала книгу про власне дорослішання. Якщо ви — сорокарічна американська журналістка у Франції — ця книга про вас :)
Втім, якщо ні, вона про вас також. Адже попри різний бекграунд, досвід та життєві обставини, криза середнього віку певним чином об’єднує тих, хто її проживає. А починається вона передусім з усвідомлення, що дорослий тепер — це ти сам. І деякої загубленості в світі дорослих, дезорієнтації. Як тепер треба поводитись? Як вдягатися? Чого прагнути? На що тримати орієнтир?
На ці та багато інших питань авторка знаходить свої відповіді, а читач шукатиме власні. Й таким чином книга м’яко проведе у світ дорослості, який виявиться не таким вже й страшним.
Метт Гейґ “Опівнічна бібліотека”
Видавництво Жорж, 2021
Нора мешкає в маленькому британському містечку й почувається нікому не потрібною. Її батьки померли, брат з нею не розмовляє, коханого вона покинула. Не здійснила жодну зі своїх мрій, ні в чому не досягла успіху. В один день її звільняють з роботи й помирає улюблений кіт. Повний комплект невдахи. Що зазвичай роблять герої книг за таких обставин? Авжеж, вдаються до самогубства. Нора в цьому не розчарує теж.
Найцікавіше починається потім. Нора опиняється в містичній Опівнічній бібліотеці з нескінченними полицями книжок без назв. Ці книжки — її можливі непрожиті життя. Вона може обрати будь-який з варіантів і спробувати трохи того життя, яке не склалося насправді. Побути дружиною, успішною спортсменкою, науковицею, дослідницею Арктики, музиканткою... Але чи буде вона щасливою в кожному з тих життів? Чи, як вона сама вважає, мусить залишатися самотньою невдахою, бо така вже вона є. Зрештою, Нора має шанс — один з безкінечності. Якщо вона віднайде життя, в якому їй захочеться залишитись, вона зможе його прожити до кінця.
Роман насичений пригодами найрізноманітніших життів, але не тільки. В Опівнічній бібліотеці Нора бесідує зі своєю шкільною бібліотекаркою, яка тут за провідницю. Тож ми дізнаємось ще дещо про квантову фізику, теорію множинності всесвітів, принципи світобудови й теорію ймовірності. Все там хвацько закручено й нагадує одночасно й “Єдину” Річарда Баха, і “Хмарний атлас” і “Ефект метелика”. І разом з тим спонукає замислитись, а що в своєму житті ми хотіли б повернути в інший бік.
Дмитро Кулеба “Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот”
Видавтництво Наш формат, 2019
Український дипломат, нинішній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба написав книгу кілька років тому, в розпал інформаційної війни з Росією. І якщо тоді була зрозуміла надзвичайна актуальність цієї книги, то нині вона постала в усій своїй пророчій ясності. Адже здається, що цей етап війни ми програли. Втім, автор запевняє, що в інформаційних війнах ніколи не буває остаточної перемоги або поразки, отже, ніколи не пізно попрацювати над своєю інформаційної грамотністю.
Дмитро Кулеба говорить про комунікацію та її роль у нашому повсякденному житті. Роль визначальну насправді, адже саме комунікації створюють реальність, в якій ми живемо. Соцмережі, реклама, медіа — це те, що наповнює наш інформаційний простір і формує ставлення до життя в цілому й до окремих проблем зокрема. Як би нам не хотілося вважати себе незалежними, доводиться визнати: ми є тим, що ми споживаємо. Зробити споживання більш усвідомленим — мета цієї книги.
Без перебільшення прочитати “Війну за реальність” варто усім. Можливо, це якщо не відкриє очі на комунікативні маніпуляції, то хоча б частково підніме завісу комунікаційних технологій, що впливають на наші повсякденні рішення. Стати цілком незалежним від цього навряд чи вийде, та поінформованим — точно. А той хто попереджений — той озброєний.