В окупованому Маріуполі отримав поранення ноги, а наступного дня помер на операційному столі. Це сталося 11 квітня 2022 року, і тільки 6 березня в місті Остер родині вдалося попрощатися з Вадимом Потебнею, пише «Суспільне Чернігів».
Тіло загиблого потрапило під обмін, зробили тест ДНК, який показав збіг на 99% з генетичними зразками матері.
«Вони мені передзвонили, що ДНК зроблене, що вже все сходиться. Його привезли у Київ 27-28 липня, а 20 липня у нього день народження. З 1990 року у мене Вадимчик», — каже мама загиблого Валентина.
Старшому солдату полку «Азов» з позивним «Граф» на момент смерті був 31 рік.
«Він ангел у мене, таких не буде вже. Я одразу кажу всім, що він у мене ангелочок. Якби він був живий, я б горя не знала, я б тільки радувалась», — каже Валентина.
«Він такий був патріот, він пішов воювати з 2015 року. Дуже любив історію України», — розповіла тітка загиблого Віра.
Під час бойових зіткнень «Граф» отримав два поранення, з 9 квітня 2022 року родина втратила з ним зв'язок.
«Одне поранення було 31 березня. Він отримав поранення в голову, але не дуже значне. Він пролікувався неділю, пробув у госпіталі й потім вернувся до своїх побратимів, він ніяк їх не міг залишити. 7 травня нам повідомили, що він загинув коли стояв на позиціях. Він вийшов із під'їзду, щоб подивитися, що там довкола і до нього прилетіла міна», — сказала двоюрідна сестра загиблого Тетяна.
Побратим Вадима з позивним «Обіто» розповідає, в першу чергу Вадим думав про своїх хлопців, адже був старшим солдатом.
«Він вийшов проконтролювати, щоб ніхто до них не підійшов під обстріл, і він так спіймав уламки. Він багато крові втратив, ще й рідкісна група крові у нього. Помер на операційному столі».
Рідні й друзі говорять: «Граф» любив подорожі, спорт та історію України. Він нагороджений орденом «За мужність» посмертно.
«Простий був дядько, один із найстарших у нас взводі по віку. Любив подорожувати, багато читав. Він 30 разів підтягувався і три кілометри за менше ніж 13 хвилин бігав», — розповів побратим Вадима з позивним «Обіто».