Після активних бойових дій, на Чернігівщині багато місцевих жителів залишилося без будинків. Зокрема й мешканці району Бобровиця в самому місті. Не було розуміння, як діяти, та де жити. В цій ситуації на допомогу прийшла Польща, що надала цим людям тимчасовий прихисток у вигляді модульних будиночків.
Раніше ми розповідали, як влаштований побут у подібному модульному містечку, шо зведене в Новоселівці. Цього ж разу наші журналісти дізнавалися, як пройшли зиму мешканці модульних блоків на Лижній базі.
Саме там, на території, зруйнованої російськими загарбниками, Лижної бази розташоване, модульне містечко «Новоселівка-2». До нього входять 4 блоки, кожен з яких налічує 22 кімнати, кухню, туалет і душову.
Ми вирішили поспілкуватися безпосередньо з жителями модульного містечка. Спершу завітали до 4-го блоку. На кухні нас зустріли господині, котрі готували вечерю – це Лілія, пані Людмила та пані Ніна. Жінки розповіли, що загалом зима пройшла важко, а добре почали жити вже тоді, коли припинили вимикати електроенергію. Пані Людмила говорить:
«Поки світла не було, то не весело жили, а як увімкнули – стало набагато краще. У нас опалення електричне. Було вимикали і на 8 годин, і на 12, ми звісно ж тут мерзли. Було тільки на 3 години за добу світло давали, кімната не встигала нагріватися. Коли був графік 3/3, то ще можна було терпіти, а коли 8 чи 12 годин не було… Тут зараз вимкни, і уже через пів години дуже холодно. Було в ковдру зариєшся: то плачеш, то думаєш.».
Приготування їжі у модульному містечку також залежить від електроенергії. Мешканці не встигали готувати їжу, адже у кожному блоці лише по 4 електричних конфорки. Коли вимикали світло, то багато жителів містечка залишалися на ночівлю у родичів чи знайомих, адже жити у холодній кімнаті було дуже важко. Люди намагалися виходити із ситуації хто як міг: одягали теплі куртки, ховалися під ковдри, чи розпалювали багаття, де іноді навіть гріли воду та готували їжу.
У модульному містечку на Лижній базі є 1 генератор, але його на жаль не вистачало для всіх. Місцеві кажуть, що його увімкнули один раз. На кожен блок було виділено пів години. Але ж хіба можна приготувати їжу за 30 хвилин?
Наразі уже світло у модульному містечку не вимикають і тепло повернулося у кімнати. Але у місцевих є ще одна проблема. Лілія розповідає:
«До нас не ходить транспорт. Вже нічого, що потрібно йти до зупинки, але ж автобус має їхати у 06:28, та бувають ситуації коли не завжди ходить, ламається. Потрібно чекати, а через це можна запізнитися на роботу. Пішки ж не підеш 5 зупинок до тролейбусу. З роботи коли їду, доводиться чекати 45 хвилин на зупинці».
Крім цього у модульному містечку завівся грибок. За шафами з’являється пліснява, поцвіли й матраци, а місцеві мешканці з жахом чекають літа та спеки, пояснюючи це тим, що через матеріали, з яких зроблений модульний будиночок буде дуже душно. Але жінки не впадають у відчай та не здаються, чекають перемоги і навіть будують плани на майбутнє.
Пані Ганна, пані Галина та Ольга (зліва направо)
У третьому блоці на кухні панував сумний настрій. Ольга, пані Ганна, пані Віра та пані Галина розповіли про життя у модульному будиночку зимою.
«Світла не було, тяжко виживали. Сиділи в холоді, хто міг – виїжджав, а хтось тут мучився. Було дуже холодно і я колись прийшла, думала переночувати, але не витримала. Почало трусити, колотити, навіть кип’ятку немає де нагріти. Зателефонувала сину, щоб приїхав забрав» – говорить Ольга.
Пані Віра також поділилася враженнями від зими у блоці. Жінка говорить:
«Мороз був, не знали що й одягати, можливо й нижче нуля було в кімнатах. Не зварити нічого, ні чаю попити. Приходиш – а тут черга, була черга й на прання. Місця для приготування мало, усім не вистачало. Колектив у нас дружній, жили мирно. Спочатку, коли дали ключі, я так радісно бігла, раділа, що не на вулиці жити, але зараз досі не можу звикнути до цього. Хочеться додому, у свій будинок. Все життя вкладав у нього, але тепер немає нічого».
Волонтери не покинули місцевих під час відключень електроенергії. Вони привезли ліхтарики, теплі ковдри, павербанки, термоси, щоб жителям модульного містечка було легше. Крім цього волонтери іноді допомагають із їжею та побутовою хімією, але жителі «Новоселівки-2» все рівно бачать велику несправедливість.
«Новоселівці допомагають більше,» – говорить пані Віра, – «їм і техніку, і одяг, і взуття, і ліки, а нам – нічого. Нас записали як «Новоселівка-2», і коли ми звертаємося по допомогу, то нам кажуть: «А ми допомагаємо й так модульному містечку», ми їм пояснюємо що це на Лижній базі, а не в Новоселівці. Вони підтверджують що дійсно допомоги нам немає, але нічого не роблять. Навіть Червоний Хрест нам відмовляє. Дуже несправедливо, що Новоселівці все, а нам – нічого. Нас покинули, про нас забули. Їм така увага велика чомусь приділяється».
У всіх жителів модульного містечка на Лижній базі були будинки, техніка, одяг, нормальне життя, а залишилися лише спогади. Тому вони змушені просити про допомогу. Жінки 4 блоку просять привезти хоча б одну електричну духовку, щоб можна було готувати смачну домашню випічку, а жінкам третього блоку просто необхідна праска, щоб завжди мати охайний вигляд. Крім цього жителям треба одяг, взуття, медикаменти та холодильники чи морозильні камери.