Чернігівці вчать англійську – перша зустріч розмовного клубу з іноземної мови

«Все почалося дуже банально. Я почала посилено вивчати англійську мову, коли готувалася до ЗНО, до вступу, тобто 10-11 класи у мене була інтенсивна англійська. Я дуже люблю туризм і подорожі, в тому числі й за кордон, тому мені потрібно було вчити. Щоб розуміти простір, в якому перебуваєш за кордоном, треба знати англійську. Я люблю екскурсійну діяльність, музеї і галереї, і знову ж української чи російської в таких випадках немає, тільки англійська, і тут тільки один варіант. Я розумію, що в мене високий рівень, і цим потрібно користуватися. Це ситуація, коли у тебе є якісь певні знання, і ти хочеш їх максимально використати».

«Є волонтери, які хочуть долучитися та провести кілька своїх занять. Однією з них буде Олександра Мілашевська, журналістка телеканалу «Дитинець». Вона за фахом має іноземну мову, відповідно теж виявила бажання провести декілька занять».

«Події весни минулого року дали нам новий виклик. Переважна кількість людей, які або по роботі приїздить, або ще з якихось причин, вони говорять англійською. Ми знаємо те, що вчили у школі, або в університеті чи самі з собою. Зрештою, нам не комфортно, ми соромимося говорити навіть те, що знаємо. Треба практика. Наша задача – це не навчити вас абетці чи писати, а допомогти вам вільно говорити, тобто зламати бар’єр, який сидить у вас і каже «ти не вмієш говорити». Будемо комунікувати між собою в діалогах» – прокоментувала пані Катерина.

«Я дізналася про розмовний клуб від подруги, а вона у новинах «Чернігівського фонтану». Я подорожую, і коли мені доводиться спілкуватися, то я гублюся. Мені щось люди кажуть, а я не розумію що. Добре що я подорожувала з донькою, кликала її увесь час і запитувала, що та людина від мене хоче. Донька моя усе розуміє, то чому я буду відставати? Треба вчити. А ще в мене зять американець. Вони щось говорять, а я через слово розумію. Я думаю, що треба вчити, тим паче зараз. Влада молода, а мені дуже подобаються молоді дівчата, вони такі прогресивні. Вона терпляче нас вислуховувала та розуміла, що іноді треба повторити інформацію кілька разів».

«Я лежала з температурою, побачила новину про набір і відправила заявку. У мене англійська на нульовому рівні. У школі вчила, але це було дуже давно. Хотіла знати, та вчителька змогла відбити бажання. Мені донька казала: «Мамо, давай вчи англійську мову». Вона у мене вільно володіє, зараз спілкується через навчання із професорами з Америки, постійно практикує. В мене часу не було, а зараз розумію, що якщо кудись поїду за кордон – я ж повний нуль. Заняття було цікаве, треба працювати та щось вчити» – розповідає пані Альона.

«Головне для тих, хто не так добре володіє англійською – це не боятися. У форматі розмовного клубу сором’язливість заважає, адже має бути комунікація, тобто треба бути відкритим, якщо щось не зрозуміло – питати. Сором’язливість створює психологічний бар’єр, людина думає, що не може щось, але насправді вона може все. Сьогодні ми в цьому переконалися. Навіть ті, хто не володіє англійською на достатньому рівні намагалися говорити, і в них виходило».