П'ятницька церква — одна зі знакових архітектурних пам’яток Чернігова та оплот питомої української духовності в місті. 19 серпня 2023 року, у свято Преображення Господнього під час російської ракетної атаки по Драмтеатру церква, що знаходиться прямо позаду епіцентру вибуху, зазнала ушкоджень. Новітній орді не вдалося знищити святиню: древні стіни з червоної цегли здригнулися, але встояли. Диво чи щасливий збіг обставин, але на момент “прильоту” віряни, що прийшли освятити мед та яблука, встигли розійтися. Хоча буквально за декілька хвилин до страшної миті біля церкви ще стояв натовп людей. Ми поспілкувалися з настоятелем храму, отцем Мироном, щоб дізнатися подробиці того дня.
Отче, чи встигли ви закінчити службу до моменту запуску ворожої ракети та сигналу тривоги? Або ж довелося її переривати?
Служба вже закінчилася, закінчилося й освячення. Хвилин за десять перед ракетою. Люди вже розійшлися фактично. Таке було передчуття у всіх, що треба все швидко, була якась тривога. Ми посвятили раз, потім посвятили другий раз, я сказав усім: “Давайте розходитися, нема чого тут стояти й чекати, бо спека, душно”.
Страшно уявити, скільки жертв було б, якби люди на момент вибуху лишалися біля церкви...
Дехто зостався й зайшов до церкви, але переважна більшість розійшлася. Ми з пономарем зайшли в тінь, у бузок, і я піднімаю голову — щось летить, незрозуміле щось, якийсь вогонь. І за 10 секунд воно впало на Драмтеатр. Церкву струснуло, тут було стільки скла... Люди зайшли, кров була у церкві, кров ще й досі перед церквою. Когось порізало склом, хтось з Драмтеатру з тої сторони забіг. Я бачив поранену жінку у нас, і чоловіка, з якого текла кров. Десь до 15 людей сховалося у церкві. Була тут лікарка, Любов Олександрівна, були дітки. Дітки плачуть на всю церкву, троє дітей, ногу одній дівчинці поранило. Пані Любов мала з собою якісь медикаменти, то почала надавати допомогу. Згодом знову щось наче вибухнуло й прийшла поліція, сказала, щоб ми всі покинули церкву, бо може бути ще один прильот. Закрили церкву, жінки пішли до сховища, після відбою тривоги повернулися до храму. І десь з полудня до опів на пяту вигрібали скло.
Наскільки сильно пошкодило церкву?
Побило багато скла та ікон, все було в пилюці, у друзках скла, бруді. Тому прийшли люди нам помагати прибирати. Уламком розбило скло на іконі Святої Великомучениці Параскеви, пошкодило двері, повибивало вікна, позривало ікони зі стін. Страшних руйнувань церква не зазнала, але ж спробуй-но зараз засклити ці вікна (прим. ред.: отець Мирон має на увазі маленькі кругленькі віконечка у верхній частині споруди). Треба обстежити ще дах, бо якщо летіли великі шматки туди, перші ж дощі нас заллють.