Управління поліції охорони в Чернігівській області не святкувало свій 70-річний ювілей. У страшному 2022-му було не до урочистостей. Перший рік повномасштабної війни став великим потрясінням для всіх, зруйнувавши звичний плин життя. Перед Україною постали випробування, які могли б зламати й найсильнішого. Але ми вистояли й продовжуємо жити, працювати, виконувати свої обов'язки та вірити в Перемогу.
Тож напередодні 71-го Дня народження Управління поліції охорони в Чернігівській області розповідає про те, як вдалося пережити активну фазу бойових дій у області, які проекти на царині безпеки наразі є пріоритетними та з якими здобутками воно входить у новий рік свого життя.
Про головні досягнення розповідає Ігор Іванович Магдибор, начальник Управління поліції охорони в Чернігівській області, полковник поліції.
“Як керівник, я можу сказати, що наше головне досягнення — наші працівники. Кожен з них — герой. Під час облоги Чернігова особовий склад залишився захищати критичну інфраструктуру, нести службу на блокпостах та дбати про безпеку цивільного населення. Сто відсотків особового складу одностайно прийняли рішення залишитися в рідному місті.
Якщо говорити не лише про особовий склад, а загалом, то, не зважаючи на війну та географічне розташування нашої області, після зняття облоги до роботи повернулося 99 відсотків працівників. Вони б могли спокійно працевлаштуватися у більш безпечних регіонах, а жінки — взагалі виїхати за кордон. Але залишилися з нами. Вони цінують свою роботу, а я дуже ціную кожного з них.
На жаль, ми понесли втрати серед наших працівників. Людське життя не поверне ніщо, і нікому не під силу втамувати горе рідних та близьких, але, щоб підтримати родини наших загиблих працівників, ми надаємо їм адресну посильну допомогу. Герої не вмирають, ми пам'ятаємо тих, хто віддав свої життя, стоячи на варті безпеки області.
Великою цінністю я також вважаю імідж, який заслужило наше управління. Коли я його очолив, автопарк був застарілим, а умови для роботи підрозділів - неналежними. На мою думку, ефективність та продуктивність роботи багато в чому залежить від умов, в яких вона проходить, а також наявності у працівників необхідного оснащення. Тому ми привели у відповідність всі приміщення, де розташовані наші підрозділи. Також осучаснили автопарк, придбавши автомобілі високої прохідності, що необхідно для оперативного реагування, особливо коли мова йде про райони області з поганими дорогами.Та забезпечили особовий склад усіма засобами безпеки.
Ми працюємо в єдиній дислокації з усіма підрозділами Національної поліції України і не лише займаємося своїми прямими функціями охорони об'єктів, але й забезпечуємо безпеку громадян. Наша головна мета — щоб вони почувалися захищеними та убезпеченими.
Колективу Управління поліції охорони в Чернігівській області на річницю я хочу побажати міцного здоров'я, родинного щастя та бойового духу. І Перемоги нам всім, це головне зараз”.
Про те, як Управління поліції охорони в Чернігівській області пережило початок повномасштабного вторгнення, розповідає начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, Людмила Миколаївна Калініченко.
“Повномасштабна війна показала людяність усіх наших працівників та ще раз довела, що Поліція охорони — це велика родина, у якій нікого не кинуть напризволяще. Я маю безліч прикладів цього з 24 лютого й до сьогодні.
Станом на 23 лютого 2022 грошове забезпечення та зарплата ще не були нараховані, але ми змогли своєчасно виплатити кошти працівникам. Ми змогли це зробити, але кінець лютого показав, що від карток мало користі, коли нема інтернету та електрики. Людям потрібна готівка, щоб купити собі хоч якусь їжу. В перших числах березня партнери-керівники банківських установ відкривали нам відділення, видавали готівку, а ми потім їздили й роздавали під розписку цю готівку, фактично на блокпостах.
Я виїхала з Чернігова до Черкас в середині березня, але продовжувала працювати 24/7, залишалася на зв'язку з колегами, які залишалися в обложеному Чернігові. Деякі з цивільних колег, що залишилися, готували для захисників їжу та розвозили на блокпости, інші почали волонтерити, розвозити воду та продукти харчування. У Черкасах мене прихистили колеги з обласного підрозділу. Взагалі була велика потужна комунікація Поліції охорони по всій Україні. Нам допомагали колеги з усіх областей.
Коли в Чернігові зник зв'язок, у мене кожен день з 6 ранку починався з того, щоб хоч до когось тут додзвонитися. Тиша у слухавці була найстрашнішою. Але робота тривала. Ми приймали на роботу людей, здійснювали платежі, охороняли об'єкти. Працювала гаряча лінія, щодня була навала дзвінків, бо люди хотіли знати, що з їхнім майном. Ми контролювали, об'їжджали свої об'єкти, виконуючи також державні завдання. І я була розчулена, коли бачила у платіжках: “Слава Поліції охорони! Ви єдині, хто залишився працювати, ви найкращі”.
Я повернулася до Чернігова одразу, як Ігор Іванович повідомив що росіян вигнали геть. Дівчата за 3-4 дні зібралися, і ми продовжили роботу разом. Наш підрозділ завжди відзначався особливою дружністю, майже родинністю, а тепер ми згуртувалися ще більше.
Поки не буде Перемоги, у мене до всіх лише одне побажання: миру в душі, миру в родині і миру нашій Україні!”
Про пріоритетні напрямки роботи розповідає Сергій Сергійович Дерев'янко, заступник начальника Управління поліції охорони в Чернігівській області, капітан поліції.