Євген Смага втратив ногу під час оборони Чернігова. Однак нескорений чоловік встановив світовий рекорд зі стронгмену і готується до марафону

"Пасажирів віз на автобусі, зранку виїхав з Києва і десь о 12-й зустрівся з колоною. Я до Семенівки не доїхав 20 кілометрів, там вже стояла колона гусеничної й колісної техніки. Відстань була чимала, я так прикинув, що одиниць 100 десь було".

"120-та міна прилетіла в окоп, де ми були. Від однієї міни постраждали п'ять чоловік. Двоє – були одразу 200-ті, а інші – стали 300-ми. Я та ще один 19-річний хлопчина, його звуть Ігор, залишилися без кінцівок. А третій наш побратим Олег через два місяці помер в лікарні".

"Колінний вузол з Великобританії, а стопа зі Штатів. Наразі працюю над тим, щоб отримати спортивний протез".

"Ми пройшли близько 40 кілометрів. Спорядження несли на плечах + 10 кілограмів піску. Ми по кілограму скидали за кожен зібраний мільйон, а ще ми постійно набирали висоту. Я на третій день лежу, а мені моя права нога каже: «Женька, ти хворий чи що? Що ти робиш?». Наскільки була виснажена, що ти до кожного сантиметра притулявся і біль відчував страшну".

"Ми змотивували людей цим походом, бо життя не зупиняється і треба йти вперед, і вперед, а спорт — це один з ефективних способів реабілітації. Всі, не тільки поранені ветерани, а взагалі всі люди кому це цікаво, треба ходити в спортзали і займатися спортом. Є: басейни, фітнес, боротьба, бокс, у кожного свої інтереси й свої смаки, а спорт — класно підтримує фізичну форму, і це коло друзів, коло спілкування".

"Василь Вірастюк бере свій таймер і оголошує, що хлопці це зробили за 30,69 секунди і я такий думаю, нічого собі. Півхвилини, 35 тонн і 4 фури".

"Успіх і тільки успіх чекає на цю справу надалі. Зараз, почали ставити паркан, потім наступний крок — водовідведення, світлопостачання, це в цьому році планується, і скажімо так, потрібно зацементувати майданчики саме там, де будуть мийки самообслуговування. Для того, щоб земля вляглася за зиму, сніг, щоб підготувати фундамент, а вже з березня, з лютого буде видно, яка буде зима. А почнемо встановлювати саме пости та обладнання для мийки".

"Немає нічого неможливого в нашому житті, все залежить тільки від нас. Якщо людина чогось хоче, то вона доб’ється. Раз спробує не вийшло, другий раз спробує, теж не вийшло, а на 10-й вийде".

"Хтось сідає попереду, ми розмовляємо, а тоді помічають, коли сумку в багаж кладу, то я ж виходжу, відкриваю багажник, і тоді люди бачать. Багато хто і не бачить. Дехто виражає свої емоції з захватом, що не кожен на двох ногах хоче працювати, а тут ти пережив таку травму, а ще й працюєш в таксі. Нічого не змінилося, абсолютно. Єдине що, я не можу на механіці їздити, а на автоматі без проблем, мені потрібна тільки права нога для управління".