Концепцію розвитку мікрорайону Бобровиця – одного з найбільш постраждалих під час російського вторгнення та облоги нашого обласного центру у лютому-березні 2022 – самотужки створили активні жителі передмістя. Для цього розробили анкету, провели опитування місцевих, вивчили досвід інших міст і регіонів у світі, постраждалих в ході бойових дій.
Цю концепцію поки не оприлюднили, триває робота над візуалізацією основних ідей. Водночас вже готові до активної співпраці з фондами, які зацікавлені допомогти чернігівцям налагодити комфортне життя у цьому мікрорайоні. І зробити Бобровицю ще кращою, ніж було до війни. Звісно, масштабні ідеї можливо реалізувати після перемоги. Але дещо варто зробити вже зараз.
На вулицях мікрорайону Бобровиця досі можна побачити зруйновані російськими окупантами будівлі, згорілі авто
Благодійний фонд для допомоги місцевим
До ініціативної групи, яка продовжує роботу над концепцією розвитку мікрорайону Бобровиця в Чернігові, входять: Тетяна Федоренко – юристка, що працює в сфері міжнародного права, Юрій Селівон – до війни логіст-міжнародник, а нині - машиніст сцени театру ляльок, Наталія Скороход – журналістка, авторка телепрограм, а також Олександр Тимошенко – чернігівський підприємець і громадський діяч. Всі вони, як і авторка цього матеріалу, – жителі мікрорайону Бобровиця. Співавторами документу можна вважати і майже 400 наших сусідів, котрі долучилися до опитування, висловили свої думки та побажання щодо майбутнього Бобровиці.
Вікторія Сидорова, Наталя Скороход, Тетяна Федоренко
Обговорення ініціативної групи відбувалися переважно у вітальні приватного будинку пані Наталі. Вона з родиною – чоловіком і двома доньками – переїхала на Бобровицю восени 2020 року, після першого локдауну. Купили маленький дерев’яний будинок, зробили в ньому ремонт і при цьому зберегли автентичний вигляд з вулиці, добудували простору веранду зі сторони двору. Тепер їх затишна оселя стала своєрідним офісом для громадських активістів мікрорайону, і там же ми записували це інтерв’ю.
Почати, напевно, варто з передумов, а саме – з діяльності волонтерів, які привозили продукти та ліки у мікрорайон Бобровиця ще під час облоги, адже тут були люди – самотні, хворі, покинуті (зокрема, цим займався пан Юрій). А тільки-но російські війська відійшли, почали проводити зустрічі з місцевими жителями, аби зрозуміти, чим можна допомогти. Навесні 2022 року створили благодійний фонд, що мав на меті допомогу жителям мікрорайону, які тут залишалися, які втратили свої будинки, майно, і міркували, як жити далі.
- Тільки-но закінчилася облога, ми почали проводити зустрічі жителів з представниками організацій, які сюди приїздили, налагоджували комунікацію, – розповідає Тетяна Федоренко. – Також роздавали продуктові набори, деякі побутові речі. Однак швидко зрозуміли, що ініціативна група не може підписувати документи, зокрема, акти прийому-передачі, не може написати заяву для оренди якогось приміщення для волонтерів. Треба мати офіційний статус, тому ми зареєстрували благодійний фонд, щоб продовжувати роботу задля відновлення та розвитку мікрорайону Бобровиця.
Зруйновані будівлі в мікрорайоні Бобровиця
За словами пані Тетяни, цей благодійний фонд назвали «Єдність Чернігова», бо мали на меті об’єднати не тільки жителів мікрорайону, а й всю громаду. Хоча зізнаються, що ресурси у них доволі скромні. Передусім, допомагають будівельними матеріалами родинам, які відбудовують своє житло, і при цьому вже самі щось зробили: відновили стіни чи накрили дах. Свою діяльність не надто афішують - є побоювання, що «потонуть» під заявками тих, хто потребує допомоги. Таким чином підтримали близько 30 домогосподарств.
- Спочатку ми отримували матеріали для внутрішніх робіт, і дуже цьому раділи, бо людям треба було навести лад усередині, щоб жити в своєму домі, а зовнішні роботи залишали на потім, – розповідає Юрій Селівон. – Далі надійшли матеріали для облицювання, для утеплення, і ми почали допомагати робити фасади. Зараз такі будинки у нашому мікрорайоні радують око.
Завдяки партнерам з Франції благодійний фонд «Єдність Чернігова» привіз у місто міні бульдозер, що допомагає розчищати завали. Передали його волонтерам ГО «Бо Можемо» (про цю волонтерську ініціативу ми розповідали нашим читачам раніше). І поступово усвідомили, що відновлення будинків – це одне, також важливе та необхідне, але іноземні донори націлені на відновлення інфраструктурних об’єктів, громадських місць. Тому й виникла потреба написати загальну концепцію розвитку мікрорайону. Стартували у липні минулого року.
Найбільша проблема – відбудова житла
- Ми почали з опитування жителів, аби визначити проблемні та пріоритетні напрямки, – розповідає Наталія Скороход. – Самі розробили анкету, запрошували людей долучатися у групі мікрорайону у вайбері. Для нас було очікувано, що найбільшою проблемою люди вважають відбудову приватного житла. Йшлося також про відсутність тротуарів, школи та дитячого садочка, гостру потребу в супермаркеті, аптеці, культурному центрі тощо.
Результати опитування взяли за основу і почали зустрічатися, обговорювали концепції розвитку інших громад і міст, вивчали закордонний досвід. Зокрема, дізналися: коли відбувалося відновлення в Боснії після війни, то людям надавали не гроші, а будівельні матеріали. Будували вони своїми руками. Так виходило на 40% дешевше, ніж із залученням підрядників. Цей спосіб відновлення вважають доцільним і на Бобровиці. Бо відбудова приватних будинків коштує значно дорожче, ніж їх власники зможуть отримати як компенсацію за державною програмою.
До слова, мої співрозмовники не володіють інформацією, скільки ж будинків постраждали або були зруйновані у мікрорайоні Бобровиця, хоча зверталися і до міської ради, і до управління архітектури. А ще концепції не вистачає візуалізації. Тривають перемовини з кафедрою дизайну та архітектури НУ «Чернігівська політехніка» щодо можливої співпраці в цьому напрямку, щоб за можливості залучити студентів. І тоді ініціативна група презентує своє бачення громадськості та потенційним партнерам.
Мої співрозмовники переконані, що не варто чекати закінчення війни, аби говорити про майбутнє. «Це може нас об’єднати, дати певні опори вже зараз, – каже Наталія Скороход. – Так, нині ми психологічно у важких умовах, але коли фокусуємося не на руйнуваннях, а на перспективі, це дає певну надію, тому так важливо. Так, ми розуміємо, що втілити цю концепцію в життя зараз не можливо, бо війна триває. Але результат нашої співпраці нікуди не подінеться. Прийде час, і цей готовий документ можна буде взяти та застосувати».
Ідеї, які варто реалізувати вже зараз
Це також нагадування про мікрорайон Бобровиця представникам органів місцевого самоврядування, чиновникам Чернігівської ОВА. Відомо, що студія архітекторки Вікторії Якуші на волонтерських засадах розробила загальну концепцію відновлення та розвитку м. Чернігів «Стійке місто». Однак у ній не так багато уваги приділяється околицям. Тож ці концепції можуть доповнювати одна одну. «У проекті студії «Якуша» дуже класно розроблена мережа велодоріжок, і ми би хотіли взяти на озброєння цю ідею», – говорить Наталія Скороход.
Мої співрозмовники переконані, що починати реалізовувати деякі ідеї можна вже зараз, не чекаючи закінчення війни. Зокрема, жителі мікрорайону Бобровиця нарікають, що у них нема інфраструктури для відпочинку. Нема спортивних майданчиків. Дитячі майданчики зазнали пошкоджень. Можна вже зараз їх відновити, і це не потребує значних коштів.
На території величезного мікрорайону нема бібліотеки чи клубу, де могли би зустрічатися люди старшого віку, молодь. При цьому в інших мікрорайонах Чернігова такі клуби відкриваються навіть зараз, на це кошти виділяють.
- Якщо молодь ще може знайти для себе якісь варіанти чи можливості, скажімо, поганяти м’яча в полі чи піти тренуватися на лижну базу, то старші люди фактично ізольовані від громадського життя, – зауважує пан Юрій. – Навіть вийти на прогулянку складно – нема тротуарів, місимо багнюку. Тому наша ідея – відновити зруйноване приміщення бібліотеки, розташоване фактично в центрі мікрорайону, щоб там проводити якісь ігротеки, майстеркласи чи лекції. Якби нам з матеріалами допомогли якісь фонди, створити такий громадський простір ми могли би методом толоки.
До слова, багато жителів мікрорайону Бобровиця в опитуванні говорили саме про це: нема місця для зустрічей, і цього дуже бракує. На часі – створення мультифункціонального культурного простору. Мої співрозмовниці згадують, як позаторік волонтери робили окопні свічки в гаражі біля зруйнованого будинку, бо не було іншого майданчика. А люди хотіли допомагати військовим, і приходили навіть тоді, коли не було світла, зручностей.
Нещодавно зведено капличку громади УГКЦ, тут уже відбулася перша літургія
Варто зробити краще, ніж було до війни
- Щиро кажучи, наш мікрорайон і до вторгнення був одним із найменш розвинених в плані інфраструктури, – говорить Наталя Скороход. – Ми не можемо акцентувати увагу на руйнуванні доріг і тротуарів, бо значна частина вулиць і не мали асфальту. Значна частина – без тротуарів. І якщо три роки тому ми могли сподіватися, що колись це все буде – асфальт і тротуари, то нині усвідомлюємо, що ці роботи не в пріоритеті.
Але якщо вже ми говоримо про відбудову Чернігова, напевно, логічно почати цю справу з мікрорайону, який був сильно пошкоджений під час воєнних дій. І щоб не просто відновлювати, а робити так, щоб він став набагато кращим і комфортнішим, ніж було до лютого 2024.
Варто зазначити, що один із головних принципів концепції, про яку сьогодні ведемо мову, – безбар’єрність. «Нам важливо пам’ятати про людей, які повернуться з фронту, – чоловіків і жінок, щоб вони могли всюди вільно пересуватися, щоб відчували нашу турботу, – додає пані Тетяна. – У нас є ідея облаштувати зону відпочинку на набережній вздовж Десни, проводити там змагання з риболовлі для військових. Говорили про це з представниками товариства рибалок і мисливців, і вони вважають, що це чудова ідея».
Ініціативна група, яка розробила концепцію розвитку мікрорайону Бобровиця, не просто чекає, а доволі активно шукає та залучає партнерів для реалізації цих ідей. Вже мають певні добрі зв’язки з Францією. В найближчі дні, до річниці вторгнення російських окупантів, там пройде фотовиставка робіт чернігівського майстра Валентина Бобиря. Це нагадування про події, що пережили чернігівці та Чернігів, про наслідки війни, і запрошення до співпраці.
- Наостанок важливо додати, що жителі Бобровиці не просто хочуть полагодити дах на своїх будинках. Ми відчули, що є потреба збиратися, робити добро разом, – підсумовує Тетяна Федоренко. – Люди хочуть бачити навколо себе красу, а не руїни. Водночас вони помічають і цінують наші природні скарби та краєвиди: це і річка, і луги, вони прагнуть це зберегти. Ми бачимо своє життя тут, хоч і розуміємо, що Бобровиця – це околиця, причому околиця зі сторони ворога. Ми бачимо свій мікрорайон прекрасним у майбутньому. І це бачення, на мою думку, – та рушійна сила, яка допоможе нам вистояти та реалізувати цю концепцію в життя.
Про що ж мріють жителі мікрорайону Бобровиця?
Основою для розвитку потенціалу мікрорайону Бобровиця його жителі вважають розташування на березі річки Десна. Тому багато ідей безпосередньо пов’язані з рікою. Зокрема, це:
- облаштування прогулянкової набережної вздовж Десни в районі перехрестя вулиць Шевченка/Кільцева;
- облаштування невеликого пляжу з кабінками для перевдягання, урнами, вбиральнею;
- прокладення двох рівнів екостежок вздовж берегу Десни для пробіжок, піших та велопрогулянок;
- облаштування майданчика для масових заходів чи зібрань зі сценою (як Зелена сцена, де можна було би проводити зустрічі мешканців мікрорайону, невеликі ярмарки хендмейду, майстеркласи, активності для дітей).
Заплавні луги можуть стати окремим туристичним об’єктом для знайомства з природою Подесення. Це прекрасне місце для екскурсій, прогулянок і фотосесій. На цій території пропонуємо встановити інфо-стенди (зі схемою прогулянкових маршрутів та інформацією про місцеву флору та фауну). Пропонуємо застосувати досвід Польщі щодо облаштування територій біля води. А для фінансування цієї ініціативи можна залучити грантові кошти на екологічні проєкти.
Тобто плани про створення набережної та інфраструктури навколо неї реалізовуємо в мирний час, а вивчати та зберігати наші природні багатства можна вже зараз.
Як уже зазначаося вище, жителям мікрорайону потрібні:
- сучасний навчальний комплекс (школа-садок);
- культурний мультифункціональний простір (хаб для зустрічей, бібліотека, клуб):
- зупинові комплекси, адже деякі пошкоджені та потребують ремонту, а деякі не були встановлені взагалі;
- тротуари для перехожих принаймні вздовж вулиці Шевченка;
- дитячі ігрові майданчики та спортивний майданчик для молоді.
Гостра проблема для багатьох – каналізація, точніше, її відсутність. Крім того, жителі пропонують охопити увесь мікрорайон електротранспортною мережею та продовжити маршрут руху тролейбусів по вулиці Шевченка до меж міста Чернігів у напрямку села Новоселівка.
А ще в мікрорайоні дуже бракує сміттєвих контейнерів хоча б у декількох точках приватного сектору. Це запобігло б утворенню сміттєзвалищ на узбіччях доріг і вулиць.
Вікторія Сидорова, фото авторки
Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
- в TELEGRAM
- у VIBER
- в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!