Чернігівський пенсіонер про життя в Америці: «Тут треба починати все спочатку»

17:26, 19 березня 2024 р.

Суспільство

Олександру 61 рік. Повномасштабна війна навчила не відкладати плани та мрії на потім. Тож чоловік, як тільки вийшов на пенсію, з дружиною переїхав до штату Каліфорнія, США. Рівень знання англійської його не турбував, розповів чоловік згодом. Адже він знав, для чого перетинає океан.

Що стало вирішальним фактором змінити країну проживання? З якими труднощами стикається, чим займається в Каліфорнії, як порівнює життя пенсіонерів в Америці та в Україні, і чи планує повертатися – читайте далі у матеріалі.

Чому Америка?

До Америки без подання візи можна потрапити тільки через волонтерські програми. Одна з них стала доступною після повномасштабного вторгнення Росії в Україну – U4U (Uniting for Ukraine або ж «Єднання заради України» – програма для українців, запроваджена президентом США Джо Байденом. Сьогодні, за виключенням туристичної візи – це єдина програма за якою громадяни України можуть потрапити до США та отримати аналог тимчасового захисту в Європі. Загалом, в рамках U4U українці можуть отримати право на в’їзд, проживання та працевлаштування в Америці у термін до двох років, – ред.).

Олександр в Америці

Саме такою програмою скористався й Олександр.

«Нас донька підтримала. Вона знайшла спонсора по програмі – людину, яка за нас відповідає перед законодавством США. Ця програма дається на два роки. І, якщо, ми захочемо раніше її закінчити, то потім ми не зможемо приїхати назад до Америки».

Планів покинути Чернігів, розповідає Олександр, не було.

«Просто донька, яка вже жила в Америці розповіла нам про цю програму. А ми з дружиною дуже скучили по онуках. Ми їх понад рік не бачили. Адже ми з ними були в евакуації. Пережили весь той страх перших активних бойових днів лютого-березня 2022 року у Чернігові».

Про себе та війну

Чоловік згадує: до кінця не вірив про повномасштабне вторгнення Росії, як і багато хто з українців.

«Я зібрав документи. Але думки були такі: як на братів вони нападуть? Бо в мене в Москві родичі живуть. І товариші по службі там є. Ми в радянські часи разом служили на заході України».

Олександр розповідає, що в молодості навчався в Кам'янець-Подільському вищому інженерному училищі. І так сталося, що його служба в армії припала як раз на розвал Радянського Союзу.

«Я служив у ракетних військах стратегічного призначення. Згодом нас розформували. Далі я пішов служити вже в Чернігів. Був командиром роти будівельного батальйону. Потім ніс службу у колишній дорожній міліції. Останні роки, до виходу на пенсію працював в ДСНС. На пенсії я вже 22 роки. Пішов за вислугою років».

Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у дорозі, на Житомирській трасі. Каже: п'ята ранку, подзвонила дружина і сказала, що війна почалася.

«А я ще їхав і бачив спалахи. Думаю, це ж не може бути у лютому блискавка, грім чи щось подібне. Я заправив повний бак бензину і повернувся у Чернігів до родини. До 14 березня 2022 року ми не покидали домівку. Сиділи, як і більшість людей у підвалах».

Лютий-березень 2022 Чернігів

«На двір я виходив лише один раз. Тоді я поїхав додому забрати теплі речі та кота. Наш будинок на колишній вулиці Бєлова (нині –окрема танкова Сіверська бригада, – ред.), туди снаряд якраз влучив».

Згодом родина вирішила виїжджати. Певний час жили на заході України. Після деокупації Чернігівщини (3 квітня 2022 року, – ред.) Олександр з дружиною повернулися додому.

В підвалі

Життя пенсіонера в Америці

Їхати в Америку наважитись було складно, але коли як не зараз, розповідає Олександр.

«Програма в Америці нас підтримує. Також вони допомагають знайти офіційну роботу. Кожного ранку у коледжі у нас заняття з англійської. Адже, коли я їхав сюди, то англійська моя була на рівні привітатися, і все (сміється, – ред.). Зараз я вже можу будувати короткі речення. Важко звісно вивчати, адже немає рідного перекладача, як ми в Україні звикли вчитися. А тут англійська, і все. Тож якось призвичаїлись вже».

Чоловік 40 років керував автівкою в Україні. Має декілька категорій. В Америці йому довелося перескладати іспит для водія, щоб отримати американські права (водійські посвідчення видані в Україні не є чинними в Америці. Потрібно протягом двох місяців замінити водійське посвідчення, – ред.). І, як каже Олександр, це було не так легко, як він думав.

«В принципі правила дорожнього руху схожі з нашими. Лише тут є нюанси, бо швидкий рух, і по місту їздять не 50 км/год, як в Україні, а – 80. Коли я записався на навчання, то нам стандартно видали книжечки з правами, плюс того, що переклад був. Потім приходиш складати. Одразу всю медкомісію на місці проходиш. Якщо складаєш теорію, тебе відправляють на керування».

Чоловік розповідає, що теорію склав з першого разу, а от керування – лише з третього.

«На керування тебе зустрічають вже на своїй машині, тобто ти повинен знайти автівку, на якій будеш складати іспит. На той момент, я вивчив елементарні слова для здачі керування: колеса (wheels), двірники (wipers), світло (lights), фари (headlights), поворот (turn). Бо розмовляти з викладачем треба було хоч якось».

Олександр розповідає, пенсіонери за кермом в Америці справа звичайна. За кермом їздять абсолютно всі вікові категорії. І люди віку 70-80 років і більше – це ще доволі молоді. Зустрічаються водії й ще більш поважного віку.

Плани на майбутнє

«Життя в Америці привабливе, але знаєте, в Україні у мене якась така програма для життя була виконана, а тут треба починати все спочатку», – ділиться Олександр.

По-перше, додає чоловік, бар'єр – мова, яка не дає отримати належну роботу. По-друге, фізично вже не вся робота тобі підходить суто по віку.

Олександр і онук Дамір

«Наразі я підробляю на будівництві у наших українців. Вони мене взяли на роботу. Навчитися плитку викладати можна, але ж у мене був профіль інший в Україні. Також тут є така специфіка, що ти не можеш питати у роботодавця, яка тебе очікує зарплата згодом. Вони самі дивляться за твоєю роботою і, якщо ти виконуєш все, то отримаєш підвищення, але спитати цього не можна. В Україні такого ж не було у мене».

Олександр та онука Соломія