Ви бачили на вулицях Чернігова незвичний, явно не пасажирський тролейбус з номером 111 та написом «технічна допомога» на борту? Цей унікальний «монстр» моделі КТГ-1 – таких в Україні наразі лишилося не більше 15. Й саме про нього піде мова у нашому матеріалі.
Радянський «Франкенштейн» київського виробництва
КТГ-1 (від російського «Киевский троллейбус грузовой») випускався на Київському заводі електротранспорту з 1972 по 1993-ті роки. Всього у «вантажній» лінійці заводу було 9 моделей (від КТГ-1 до КТГ-9) з різним призначенням.
До Чернігова свого часу доїхало 5 машин двох моделей – чотири тролейбуси КТГ-1 та один – КТГ-2 (вантажівка).
-Колись це була одна з частин аварійної бригади, яка ремонтувала тролейбуси на лінії. Раніше вони стояли на кінцевих (якщо не помиляюся – на ЗАЗі та на КСК), й водії цих тролейбусів виконували невеликий ремонт та обслуговування (пасажирських тролейбусів, - прим.), щоб не їхала туди наша ремонтна бригада, – згадує Віктор Іванов, начальник заготівельної дільниці Чернігівського тролейбусного управління. – Тоді на лінію виходило більше 117 одиниць, й фізично одна аварійна бригада не справлялася. Зараз випуск (тролейбусів на вулиці Чернігова, - прим.) набагато менший.
З часом КТГ-2 та два КТГ-1 списали. Отже, наразі у парку ЧТУлишаються два КТГ-1: з бортовими номерами 111 та 114.
До речі, 111-й тролейбус на сьогодні другий за віком у Чернігівському тролейбусному управлінні: він 1988-го року випуску. Старший за нього тільки навчальний ЗиУ-682В (1987-го року). А ось 114-й, хоча й є «близнюком» 111-го (бо обидва вони однієї моделі), молодший за свого «брата» на цілих три роки (так, таке буває). 114-й вийшов з заводу у 1991-му.
Але чому ми назвали КТГ-1 «Франкенштейном»? Справа у тому, що збирали його з частин інших відомих радянських машин. Наприклад, шасі на КТГ-1 від вантажівки МАЗ-500, кермові тяги від КрАЗу. А крім електричного, раніше тролейбус мав і двигун від іншої вантажівки – ЗІЛ-157. Це дозволяло тролейбусу їздити там, де не були прокладені мережі (або евакуйовувати тролейбуси за відсутності електрики).
Про КТГ-1, котрий бачили «у полях» ходять байки, однією з яких у коментарях поділився наш читач:
-У нашому місті (колишньому Кіровограді, нині – Кропивницькому, - прим.) колись на такому поїхали хлопці по кавуни в поле, то сторожа чуть в дурку не забрали, коли він подзвонив у міліцію й сказав, що по полю з кавунами їздить тролейбус, – написав користувач «Фейсбуку»Сашко Козловський.
-Коли був автономний хід, він міг зачепити тролейбус та проїхати через П’ять кутів, – згадує Віктор Іванов.
Але десь близько 5 років тому 111-й лишився без ЗІЛівського двигуна (зі 114-м це сталося ще раніше).
Тож тепер 111-й використовують лише як тягач, який має привезти до депо поламаного пасажирського «побратима»:
-Якщо пасажирський тролейбус технічно несправний, то ми висилаємо цей тролейбус (КТГ-1, - прим.), який його чіпляє й тягне у депо на ремонт. Тобто це тягач: виїхав, зачепів та привіз, – каже про сучасне використання тролейбусу Віктор Іванов.
Проте наразі 111-й тролейбус (рівно як й його «брат» 114) лишаються незамінними:
-Тролейбус – це дуже складний механізм. Якщо він зламається на лінії, ми повинні його забрати, – розповідає Віктор Іванов.
За словами очільника Чернігівського тролейбусного управління Руслана Ємця, 111-го та 114-го вистачає для поточних потреб тролейбусного управління. Проте лише за умови наявності живлення у мережі:
-А у нас є незакритий, як-то кажуть,гештальт – немає автономного ходу. Тож будемо щось думати: або ставити двигун (на 111-й тролейбус, - прим.), або потрібний нам якийсь вантажний тягач. Бо при відсутності електрики наші тролейбуси у місті, вважай, «мертві», – пояснює Руслан Ємець.
Тут варто зазначити, що через серйозну вагу тролейбусів, більшість «звичайних» вантажівок можуть, умовно кажучи «надірватися» тобто зламатися, тягнучи тролейбус до депо. Тому альтернативою КТГ-1 можуть виступати машини на кшталт тягачів від КрАЗу.
Потрібні водії
Наразі на два тролейбуси: 111 та 114, лише один водій. До повномасштабного вторгнення їх було двоє, але один з них став на захист України. Взагалі, нестача водіїв наразі є «ахіллесовою п’ятою» тролейбусного управління. Про брак водіїв начальник ЧТУ Руслан Ємець розповідав ще у лютому. Втім, до цього часу ситуація не покращилася:
-Є велика проблема по водіям. Сьогодні ми маємо випуск 56 одиниць. З тим графіком руху, за яким ми працюємо (а він досить насичений) – згідно нормативів праці в нас має бути не 117 водіїв, а 127. У людей перепрацювання. Під час воєнного стану дозволено, щоб робочий тиждень був не 40 годинний, а 60-годинний. Але це тільки під час воєнного стану, – розповідає Руслан Ємець.
Наразі навчатися на водіїв тролейбусів готові тільки 4-5 людей, але для того, щоб запустити навчальну групу потрібні, щонайменше, 7 учнів.
-Не можемо ми знайти людей, які бажають навчатися на тролейбусі. Це найбільша проблема, – зазначає пан Ємець.
Навчання на водія тролейбусу триватиме 5 місяців, потім стажування. Загалом, від часу початку навчання на водія й до виходу його на лінію без супроводу (а зі стажистами зазвичай їздять більш досвідчені фахівці) має пройти близько 7 місяців.
Чому 111?
Вперше тролейбуси вийшли на маршрут у Чернігові 4 листопада 1964-го року. Тож цьогоріч тролейбусне управління має відзначити своє 60-річчя.
Але, наприклад, у 1985-му чернігівські водії фотографувалися з тролейбусом № 216. Зараз же містом їздять тролейбуси, чий бортовий номер перевалив за 500.
Тож чому 111-й тролейбус, вироблений у 1988-му, має такий номер?
-Я думаю, що просто у свій час, у перші роки експлуатації,забронювали під «технічки» 4-5 номерів й продовжили нумерацію далі, – припускає Руслан Ємець.
Таємниця довголіття
Хоча для людини 35-36 років – не такий вже й великий вік, для тролейбусів та, загалом для техніки, застосовуються трохи інший підхід. Недаремно з понад 300 тролейбусів КТГ, які були випущені, наразі, якщо вірити відкритим джерелам, на ходу в Україні лишаються не більше 15 одиниць.
Втім, всупереч віку, в тролейбусів КТГ-1 є «таємниця», яка дозволяє їм їздити навіть у 20-х роках XXI сторіччя:
-Сам по собі він легкий в обслуговуванні. Тут немає нічого надзвичайного, як в нових тролейбусах, – розповідає Віктор Іванов. – Допуск до всього обладнання дуже простий. Він не боїться ані дощу, ані грому, ані інію.
Якраз простота доступу до різних складових тролейбусу, за словами працівників тролейбусного управління, вигідно відрізняє 111-й тролейбус від сучасних пасажирських машин, в яких іноді буває складно дістатися до місця поламки.
Хоча випуск КТГ-1 припинився понад 30 років тому, знайти запчастини для цих тролейбусів – не проблема навіть зараз:
-Там все уніфіковано: МАЗ/КАМАЗ/ГАЗ… Багато чого раніше виробляв Мелітополь. А зараз Хмельницький робить запчастини, Ковель, у Києві роблять… – каже начальник тролейбусного управління Руслан Ємець.
Отже, цей дивний тролейбус 111 досі виконує важливу функцію та допомагає функціонувати всій тролейбусній мережі нашого обласного центру. Й, схоже, ви, наші читачі, ще не раз зможете побачити цього «дідуся Франкенштейна» на вулицях Чернігова.
Чернігівська Медіа Група