Чотири місяці тому у колектив до чотирьох чоловіків-працівників місцевої пожежної команди влилася жінка — водійка, пожежниця. Для Холмів — подія, бо перша жінка у пожежній охороні. Натомість вона сама переконана, що не існує чоловічої й жіночої роботи, тож кермом і «дорослими» автомобілями її не налякати.
Про це пише сайт «Сусіди.City».
Вероніці Вороні — 35 років. Вона мама двох дівчат-школярок, депутатка Холминської селищної ради. Має повну середню освіту й чотири категорії водійських прав — А, В, С, СЕ.
Вероніка 11 років працювала верстатницею у Холминському держлісгоспі, проте завжди марила романтикою доріг і хотіла працювати водійкою (в ідеалі — далекобійницею разом із чоловіком).
Тож коли залишилася без роботи, зрозуміла, що шукатиме саме таку, де буде за кермом
— Спершу хотіла водійкою на «швидку», але там на цю посаду жіночку не захотіли. Та що говорити? Багато де вважають, що жінка за кермом не справиться. А тоді якось Толя Гусак каже мені: «Іди до нас у пожарку, ти ж уже в гасінні пожежі брала участь», — пригадує Вероніка торішній випадок, коли в самої удома загорілася дровітня. — Коли ще вчилася на категорію СЕ (вантажний автомобіль із причепом), жартували зі свекрухою, що на пожарці працюватиму. Подумала: а чому б і ні? Звернулася в селищну раду. Селищний голова Василь Чеботарь не побоявся взяти мене водійкою у МПО.
До роботи Вероніка Ворона стала у листопаді того року. Спочатку стажувалася, ознайомлювалася з технікою, особливостями роботи. А на Новий рік, 1 січня, пройшла «бойове хрещення».
— Цього дня я була вихідна, — розповідає Вероніка. — Цікаво, що напередодні наснився сон, що буде пожежа і навіть у кого! Тільки збиралася випити кави зі святковим тортиком, як почула, що десь шифер стріляє. На одній із вулиць зайнялася літня кухня. Полетіла на пожарку, перевдягнулася. На зміні був Анатолій Гусак. Подзвонили одразу, щоб виїздив наш другий хід, а самі помчали. Я — за кермом. «Ти хоч знаєш, куди їхати?» — Толя питає. Ну, звісно, знаю! Мені здалося, що того дня я працювала на рівні зі своїми колегами. Принаймні люди казали, що моталася як мітла! Охочих подивитися зійшлося багато, бо це ж для Холмів ціле «представлєніє» — жінка-пожежниця! Селищний голова теж приїздив, у нашу роботу не втручався, проте спостерігав, як ми працюємо. Ну, напевне, і я зокрема.
Холминська місцева пожежна команда — це п’ятеро водіїв, вони ж і пожежники.
Найдосвідченіший серед них — Юрій Гулицький із Олешні. Чоловік віддав цій справі 20 років. З Камки добирається на чергування Іван Ананенко. Троє вогнеборців: Анатолій Гусак, Вероніка Ворона та Олександр Кубрак — із Холмів. Найчастіше найпершими на тривожні виклики дістаються Анатолій і Вероніка, бо живуть неподалік.
— Чергуємо по одному, — розповідають пожежники. — Коли на зміну заступали вдвох, було легше. Могли оперативно виїздити протягом двох-трьох хвилин: сигнал отримали — заводимо автомобіль і миттєво викликаємо другий хід. Нині черговий викликає й чекає ще одного водія і лише тоді виїздять. Через це часті скарги на затримки.
Хоча зараз, за словами холминських вогнеборців, люди стали обачнішими — менше пожеж, порівняно з тим, що було раніше. Найпоширенішими причинами залишаються неналежне використання буржуйок, електроплиток і опалювальних печей.
— Пожарка потрібна своя, бо пожежа чекати не буде, — підхоплює Вероніка Ворона. — Якби оце в Холмах не було МПО, а чекали тільки рятувальників із Корюківки, людям було б непереливки. По собі знаю: якби не наші пожежники, торік згоріла б не лише моя дровітня, а й усе, що навколо, доки приїхала б машина з Корюківки. І з поросяти в сараї вже шашлик був би…
Чоловіки-пожежники роботою своєї колежанки задоволені. Кажуть, і автомобіль відчуває, кермує не гірше будь-якого чоловіка, не губиться при гасінні пожеж. Вероніка запевняє, що бере участь і в ремонті техніки, оскільки така ж водійка, як і інші.
— Я дуже вдячна хлопцям-колегам за підтримку. Але якби я прийшла в цю професію років 15 тому, мала б досвід і будь-якого чоловіка заткнула за пояс! — сміється. — А за кермом я 12 років. Скажу так: до будь-якого авто просто звикнути треба.
Зараз їжджу на «Хюндай Туксон», але маю й «Жигулі», бо вважаю, хто не кермував «Жигулями», той не водій! - Вероніка Ворона
Вероніка не вважає, що захоплення квітами й власне господарство — це щось особливе в сільській місцевості. Мовляв, таке добро є у кожного, хто на землі живе. І в неї теж. Проте її справжнє захоплення — авто.
— Для мене кермо — це все! — зізнається. — Їздити хочу, бо мені це подобається. За кермом відчуваю себе у своїй тарілці. Нічого не боюся і в далеких поїздках. Не люблю тільки таких пасажирів, які під руку тобі «ікають», бо бояться їхати з жінкою-кермувальницею. На дорозі ж головне — не губитися.
Водійка-пожежниця запевняє, що автомобіль для неї не лише хобі, а й ліки: «Проблеми з тиском — сідаю за кермо, трохи потрясе і вже краще почуваюся». Запевняє, що й дві її доньки — 15-річна Діана та 9-річна Даніела — теж цікавляться автомобілями, як і їхня мама, котра планує отримати ще водійські права категорій D і D1, щоб водити автобуси.