Кіно стало невід’ємним атрибутом сучасного життя, а кінодокументи – важливим історичним джерелом. Цікаво, де й коли в Чернігові з’явився перший кінотеатр? І хто були його перші власники? Про це нашим читачам розповідає молодший науковий співробітник відділу музейної та науково-фондової діяльності НАІЗ «Чернігів стародавній» Данило Рига.
На афішах – «кров», «помста», «убивство»
У кінці XIX – першій третині XX століття кінематограф для чернігівців був новинкою. Оскільки кіно було німе, то перед показом картини пояснювали її зміст. Самі ж кіносеанси, як правило, проходили в непристосованих для цього приміщеннях – народних будинках, школах та волосних правліннях. Перед прем’єрою фільми, зазвичай, рекламували.
Щодо порядку відкриття і подальшого функціонування кінозалів, то на початку XX століття для того, аби відкрити кінотеатр у спеціально збудованому приміщенні, потрібно було звернутися за дозволом до Будівельного відділу, якщо ж планувалось відкриття у житловому будинку – до громадського управління. Будівельні відділи здійснювали за такими закладами винятково технічний нагляд. Відкрити кінотеатр, оснащений електричним освітленням, можна було лише з дозволу Будівельного відділу.
На думку місцевої влади, кінострічки, які пропонувалися городянам, були невдало підібрані, бо підривали основи господарського життя та повагу до офіцерів. Рекомендувалось звертати більшу увагу на фільми виховного спрямування, а не на криваві драми. Усе ж власники кінотеатрів, аби зацікавити глядачів, використовували на афішах до фільмів інтригуючі слова «кров», «помста», «убивство». У дореволюційний час також здійснювали показ картин релігійного змісту та комедій.
Місцева періодика містила інформацію і про новинки в галузі кінематографу. В одному з номерів газети «Чєрніґовскоє слово» за 1910 рік зазначалось, що молодий учений С. Лифшиць створив так званий фотограмофон, який надавав можливість у найближчому майбутньому зв’язати воєдино грамофон та кінематограф.
«Сінєматоґраф «Іллюзіон» – один з перших
У Чернігові 1907 року відкрився перший кінотеатр під гучною назвою «Сінєматоґраф «Іллюзіон», а невдовзі у місті діяло вже кілька стаціонарних кінозалів. Містився «Іллюзіон» у самому центрі – на Шосейній вулиці, поблизу Воздвиженської церкви, у дерев’яному будинку (за колишнім магазином «Янтар»).
Через кілька років господар «Іллюзіона» будує поруч нове цегляне приміщення кінотеатру, що отримав гучну назву «Наука і жизнь» та на довгі роки став найкращим у губернському центрі. Після Другої світової війни над двома поверхами пошкодженої під час бомбардувань споруди звели третій. Зараз у цьому цегляному будинку міститься центральна ощадна каса (приміщення АТ «Ощадбанк»).
Майже одночасно з «Іллюзіоном» на протилежному боці Шосейної вулиці розпочав діяти ще один кінозал під назвою «Люкс». Будинок, в якому він містився, був повністю зруйнований 1941 року і більше не відновлювався.
Наприкінці 1910 року в Чернігові функціонували чотири кінотеатри, де можна було дивитися кіно. За ініціативою місцевих мешканців, Горлика, Богатиренка та Брусіна, в Олексіївському пасажі, який у ті часи був розташований на місті сучасного двору житлового будинку на вулиці Шевченка, 9, відкрився кінотеатр «Експрес». Цей об’єкт займав приміщення колишніх чотирьох магазинів. В одному з них розмістили фойє кінотеатру, апаратну кімнату, касу та головний вхід. Інші три магазини були трансформовані у глядацьку залу з ложею, екраном і трьома запасними виходами.
Найдорожчий квиток коштував 2 рублі
У кінотеатрі «Експрес» грав салонно-струнний оркестр. Ціна за квиток коливалась від 15 коп. до 2 руб., дитячий коштував 10 коп. Кінотеатр працював з 19.30 до 24-ї години. Кінозаклад був розрахований на 500 глядачів. У ньому демонструвались різножанрові картини: «В дні фараонов» (драма), «Фальшивий монах» (комедія), «Кошка, прєвращонная в женщіну» (феєрія) та інші.
Щодо якості надання послуг, то бували випадки, коли люди скаржилися. Зокрема, на те, що від нафтового двигуна, який застосовували під час показу кінокартин в кінотеатрі «Експрес», ішов задушливий запах. Його відчували не тільки в приміщеннях Пасажу, а й на вулиці. Усе це, звичайно, викликало невдоволення глядачів. 25 серпня 1911 року в кінотеатрі змінився власник. Новим господарем став Леонід Вікторович Смирнов. Нарікання щодо техніки безпеки були і до нього.
На вулиці Шосейній 1912 року з’явився кінозал під назвою «Штремер», а ще за рік на розі Шосейної (сучасний проспект Миру) та Богоявленської (сучасна вул. Шевченка) відкрив свої двері новий синематограф «Міраж», який містився у приватному будинку А. Туровського. Його власник у липні 1913 року звернувся до Чернігівського губернського правління з проханням надати дозвіл встановити на території власної садиби двигун і динамо-машину з метою освітлення будинку та кінотеатру «Міраж» при ньому.
У листопаді того ж року Туровський надіслав до чернігівського губернатора листа з проханням посприяти, щоб Чернігівська міська управа надала відповідь на запит Будівельного відділу з приводу облаштування для кінотеатру «Міраж» та інших приміщень садиби власної електричної станції. Причину затягування з ухваленням рішення власник кіноустанови вбачав у тому, що після початку розгляду клопотання Міська управа удвічі збільшила тарифи за споживання електроенергії: з 13–15 руб. за добу до 28–30 руб. Тому витрати Туровського суттєво зросли. Кінотеатр «Міраж» діяв аж до 1922 року.
У 1917 році в Чернігові було шість кінотеатрів
Власники кінотеатрів опікувались і соціальними питаннями. У деяких кінотеатрах міста влаштовували благодійні сеанси. Так, «Міраж» влаштовував кінопокази, а зібрані гроші направляв на оплату навчання малозабезпечених учнів Чернігівської чоловічої гімназії (нині це приміщення Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського).
Таким чином, станом на 1917 рік у нашому місті нараховували шість кінотеатрів. Вони були різними за розмірами, із недосконалим технічним оснащенням кінозалів, експлуатація викликала труднощі. Незважаючи на це, кінопокази приваблювали чернігівців. Крім того, організація благодійних сеансів була своєрідним засобом допомоги найбільш нужденним. Траплялося, що однакові фільми показували два кінотеатри в один день. Певно, це було викликано уподобаннями глядачів, що змушувало власників кінотеатрів демонструвати картини одночасно, аби задовольнити високий попит.
Довідково
Після перших успіхів за кордоном кіно поширилось і в Україні. Прем’єра відбулась 18 серпня 1896 року в Одесі за участю французьких кіномеханіків Поля Декора й Маріуса Шапюї.
А перше знайомство чернігівців з кіномистецтвом сталося 3 січня 1897 року. Саме тоді за ініціативою полковника Малиновського в залі будинку Дворянського зібрання відбувся перший кіносеанс. Наразі невідомо, яку демонстрували картину. Вочевидь, публіка була зацікавлена, що засвідчує подальша кількість і діяльність кінотеатрів.