Кілька тижнів тому ми почали розповідати нашим читачам про нові назви вулиць Чернігова. Тоді мова йшла про вулиці, перейменовані 2022 року. Надалі цей процес продовжувався, і основна частина перейменувань відбулася у наступному, 2023 році. До прикладу, рішенням 29-ї сесії Чернігівської міської ради від 21 лютого 2023 року перейменовані аж 37 міських топонімів, назви яких були пов’язані із Російською Федерацією та республікою Білорусь. Тож продовжимо знайомитися з перейменованими тоді вулицями та провулками Чернігова для кращого орієнтування наших читачів.
Генерала Бєлова на честь 1-ї Танкової Бригади
Велика вулиця, що постраждала від ворожих обстрілів під час російської облоги Чернігова у лютому – березні 2022 року, носила ім’я генерал-полковника радянської армії Павла Бєлова, а перейменували її на честь 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Ця військова частина брала активну участь в обороні Чернігова від ворожого наступу, і саме завдяки наявності в місті бронетехніки та артилерійських підрозділів нашим оборонцям вдалося стримати російський натиск і завдавати ворогу відчутного вогневого ураження. Чимало бійців 1-ї танкової проявили в боях за Чернігів справжній героїзм та були відзначені нагородами, на жаль, частина з них – посмертно…
А щодо самої вулиці, то її проклали та стали забудовувати наприкінці 60-х років минулого століття з початком тодішнього індустріального та демографічного зростання міста й розширенням території Чернігова у північно-східному напрямку.
Брестська на Максима Білоконя
Невелика вулиця з приватним сектором на території мікрорайону Нова Подусівка, яку проклали та почали забудовувати у 80-х роках минулого століття, носила ім’я на честь білоруського міста Бреста, а нову назву отримала на честь учасника оборони Чернігова – Героя України Максима Білоконя.
Максим Віталійович Білоконь (1997–2022), старший лейтенант 1-ї окремої танкової бригади, брав участь в обороні Чернігова, знищив ворожу ДРГ та два російських танки. Героїчно загинув у бою разом зі своїм екіпажем на території мікрорайону Масани 27 лютого 2022 року, коли в їхній танк влучила ворожа ракета. За свій подвиг Максим Білоконь посмертно нагороджений званням Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Грибоєдова на Олексія Сенюка
Вулиця, розташована в одній з історичних місцин Чернігова, так званому Застриженні, мала назву на честь російського письменника і дипломата Олександра Грибоєдова, а перейменована на честь учасника оборони Чернігова – Героя України Олексія Сенюка.
Олексій Олександрович Сенюк (1974–2022), головний сержант 3-ї роти 1-ї окремої танкової бригади, брав участь у боях за Чернігів, знищив дві ворожі БМП та захопив російський танк Т-72. Загинув унаслідок ворожого авіаудару в районі гіпермаркету «Епіцентр» 27 лютого 2022 року. За свій подвиг Олексій Сенюк посмертно нагороджений званням Героя України із удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ця вулиця прокладена у 30-х роках XX століття та спочатку мала назву Новобудівельна, а з 1960 року – Грибоєдова.
Уляни Громової на Коти
Вулицю та провулок обласного центру, що носили назву на честь радянської підпільниці, учасниці організації «Молода гвардія» Уляни Громової, перейменовано у Коти. Назва є абсолютно логічною, оскільки ці топоніми територіально стосуються чернігівського мікрорайону Коти.
Вулиця та провулок прокладені після Другої світової війни на території тодішнього приміського села Коти і спочатку мали назву на честь першої радянської жінки-космонавтки Валентини Терешкової. У 1974 році після включення Котів до Чернігова перейменовані на честь Уляни Громової.
Декабристів на Святомихайлівську
Низинна вулиця, розташована в самобутній місцевості Чернігова під назвою Красний Хутір і прокладена наприкінці 50-х років минулого століття, спочатку носила назву 1-й Чорторийський Яр. Така назва була пов’язана з розташуванням у рівчаку колишньої маленької річки, а пізніше струмка Чорторийка (зараз, на жаль, зник і струмок). У 1960 році вулиця отримала назву на честь декабристів – учасників революційного руху проти самодержавства та кріпацтва у російській імперії 1825 року.
Цікаво, що процес перейменування цієї вулиці викликав доволі жваві дискусії серед експертів і в громаді. Учасники дискусій пропонували повернути стару, історичну назву Чорторийський Яр. Вочевидь через певну неблагозвучність назви від неї вирішили відмовитися. І Декабристів перейменували на Святомихайлівську – на честь храму Святого Архістратига Михаїла, що розташований на височині над цією вулицею.
Короленка на Андрія Карнабіди
Вулиця та провулок неподалік річки Стрижень, названі на честь російського письменника та громадського діяча Володимира Короленка, отримали нову назву для вшанування видатного архітектора, краєзнавця, захисника історичної спадщини Чернігова Андрія Карнабіди. Ще один провулок імені Короленка отримав назву Лісового.
Андрій Антонович Карнабіда (1927–2005) брав участь у відновленні та реставрації П’ятницької, Катерининської, Іллінської церков, Троїцького, Борисоглібського та Спасо-Преображенського соборів, будинку Полкової канцелярії та Колегіуму в Чернігові, а також інших пам’яток на території області. Мав стосунок до опрацювання генеральних планів забудови Чернігова, Ніжина, Прилук, Новгорода-Сіверського, визначення охоронних зон пам’яток історії та культури. Останні роки життя Андрій Карнабіда присвятив захисту архітектурних пам’яток Чернігова від того, що називав бульдозерною архітектурою – безконтрольного винищення історичних будівель задля нової забудови.
Цікаво, що історія самої вулиці починається з XX століття. Її проклали в 1905–1907 роках і тоді ж почали забудовувати приватними будинками, а внесена була до міського плану 1908 року під назвою Дмитрівська. Від 1960 року носила назву Короленка.
Зої Космодем’янської на Вербицьких
Вулиця в історичній місцевості Землянки, що мала назву на честь радянської партизанки часів Другої світової війни Зої Космодем’янської, перейменована на честь відомої в Чернігові родини Вербицьких. Один із її представників, Микола Андрійович Вербицький-Антіох (1843–1909), був письменником, журналістом і громадським діячем, співавтором державного гімну України.
Сама вулиця прокладена наприкінці XIX століття у Землянках (ця місцевість – приватна забудова між вулицями Івана Мазепи та Олександра Мацієвського) і спочатку носила назву Яропольська. Тут міська дума Чернігова продавала землю у приватну власність. Цей район заселила міська біднота майже хаотично, що позначилося на напрямках і конфігурації вулиць. З 1927 року вулиця носила назву на честь єврейського політичного діяча Бера Борохова. Зараз один кінець вулиці (від проспекту Перемоги) глухий, інший – виходить на вулицю Воскресенську.
Вулиця Костромська на Лоскота, провулок Костромський на вулицю Віктора Орленка
Костромська пролягала територією Нової Подусівки й була прокладена у 60-х роках минулого століття. Зараз отримала назву на честь капітана ЗСУ, Героя України (посмертно) Євгена Олександровича Лоскота (1983–2014), який героїчно загинув, стримуючи наступ ворога під час проведення АТО на території Луганської області.
Розташований поряд провулок, що з’явився на карті міста у 80-х роках XX століття і теж був Костромським, перейменований на честь Героя Небесної Сотні Віктора Орленка (1961–2015). Віктор Миколайович Орленко був учасником війни в Афганістані, брав участь у подіях Революції Гідності на київському Майдані. 18 лютого 2014 року він отримав важке кульове поранення в голову під час розстрілів майданівців, перебував у комі, з якої пізніше вийшов. Більше року Віктор Орленко проходив лікування в Україні та за кордоном, проте 3 червня 2015 року його життя обірвалося…
Олега Кошового на Рятувальників
Назву на честь героїчних працівників ДСНС, які в період облоги Чернігова рашистами ліквідовували наслідки ворожих обстрілів, отримала колишня вулиця, названа на честь радянського підпільника, одного з керівників організації «Молода гвардія» Олега Кошового. Вона розташована на території мікрорайону Ремзавод та була заснована на початку 50-х років минулого століття. Лівий бік вулиці саме в той період забудований одно-двоповерховим житлом для працівників тодішнього заводу «Жовтневий молот».
Краснодонців на Остапа Вересая
Невеличка вулиця в уже згадуваному історичному районі Землянки, яка прокладена наприкінці XIX століття і за радянських часів отримала назву на честь учасників підпільної комсомольської організації «Молода гвардія», тепер носить ім’я Остапа Вересая.
Остап Микитович Вересай (1803–1890) – кобзар, виконавець дум і народних традиційних пісень. Народився та проживав на Срібнянщині, змалку втратив зір і, незважаючи на це, майстерно освоїв гру на музичному інструменті та став мандрівним виконавцем. Мав велику кількість шанувальників, у тому числі серед представників творчої української інтелігенції та вищих аристократичних кіл. Остап Вересай збуджував у слухачів повагу до своєї історії, високі естетичні та патріотичні почуття.
Курська на Георгія Нарбута
Вулицю та провулок, прокладені у 80-х роках минулого століття на території Нової Подусівки, що носили назви на честь російського міста Курськ, перейменовано на честь видатного українського художника-ілюстратора та графіка Георгія Нарбута.
Георгій Іванович Нарбут (1886–1920) був автором перших українських державних знаків – банкнот і поштових марок УНР, одним із засновників Української академії мистецтв. Його називали одним із найвизначніших графіків сучасності. Він автор «Української абетки» (1917), в якій досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. Нарбут об’єднав досягнення української рукописної та друкованої книги і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту.
Також Георгій Нарбут відомий роботою над проєктами державного герба і печатки Української держави гетьмана Павла Скоропадського в 1918 році.
Вулицю Лермонтова на Батуринську, провулок на вулицю Валерія Сарани
Вулиця в історичній місцевості Застриження, яка раніше носила назву на честь російського поета Михайла Лермонтова, отримала нову назву на честь славетної гетьманської столиці Батурина. Саму вулицю проклали ще в середині XIX століття і спочатку називали Стриженською через близькість до річки Стрижень. Перейменували на честь Лермонтова в 1941-му, у роки Другої світової війни більшість будинків на цій вулиці були зруйновані.
Колишній провулок Лермонтова, розташований поруч, отримав назву на честь Валерія Юрійовича Сарани (1947–2018) – борця за незалежність України у XX столітті, відомого громадського діяча, першого голови Чернігівської краєвої організації Народного Руху України (1990–1992), члена оргкомітету Установчого з’їзду Народного Руху України (1989). Саме неподалік пройшли його дитячі та юнацькі роки.
Маяковського на Галини Кузьменко
Невелика вулиця в місцевості Землянки, яка носила ім’я радянського поета Володимира Маяковського, отримала нову назву на честь уродженки Чернігівщини – учасниці УПА Галини Кузьменко.
Галина Кузьменко (1922–2000) народилася у с. Нова Басань, її родина постраждала внаслідок Голодомору 1932–1933 років. У 1943-му вона вступила в підпільну організацію УПА «Чернігівська січ». У 1946 році її затримали чекісти, засудили, і наша землячка відбула 10-річний термін ув’язнення в таборах Воркути.
Цікавою є історія й самої вулиці. Вона прокладена та заселена у 1908–1917 роках і спочатку носила назву Троїцького провулка. З 1927 року названа Потапівською, а пізніше перейменована на честь поета Маяковського.
Мінська на честь Ганни Барвінок
Вулиця та провулок на території Нової Подусівки, що були прокладені у 60-х роках минулого століття та названі на честь міста Мінська, перейменовані на честь Ганни Барвінок.
Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш (літературний псевдонім Ганна Барвінок, 1828–1911) – письменниця, фольклористка, хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша. Була однією із основоположниць української феміністичної літератури, яскраво описувала проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах. У 1887 року у Львові в першому феміністичномуальманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок. У творах вона широко використовувала народний фольклор та діалектизми, зокрема чернігівські та полтавські говірки.
(Далі буде.)