Сексуальне насильство під час конфлікту (СНПК) — один з видів зброї проти мирного населення, елемент злочину проти людяності, нагадують нашим читачам у громадській організації «ЮрФем». За їх інформацією, з 2014 року від різних форм СНПК постраждали сотні людей. Від початку повномасштабного вторгнення їхня кількість значно зросла. А скільки людей ще мовчать про свій біль? Скільки перебувають у жахливих умовах окупації та полону й навіть не мають змоги говорити?
- Постраждалі замовчують свій біль через страх соціальної стигматизації, адже багатьом із них соромно говорити про те, що вони пережили. Осуд, відчуття провини і незахищеності, соціальний тиск змушують людей мовчати. Але цей біль лише накопичується й може навіть руйнувати життя, - нагадують в ГО «ЮрФем». - Усі мають розуміти: постраждалі не винні в тому, що з ними трапилося, адже в насиллі завжди винний той, хто його вчинив.
На міжнародній конференції «Відновлення прав постраждалих від сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом: елемент миру та світової безпеки» віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина представила пілотний проєкт «Невідкладні проміжні репарації для постраждалих від сексуального насилля під час війни в Україні», створений спільно з Глобальним фондом тих, хто пережили насильство, Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики та громадськими організаціями, що займаються правовою та психологічною підтримкою постраждалих.
«Ми ініціювали розробку та впровадження пілотного проєкту «Невідкладних проміжних репарацій для постраждалих від СНПК». Ми розробили систему формування таких репарацій, яка передбачає виявлення постраждалих, ідентифікацію кейсів, ухвалення рішень про відповідність критеріям і виплату проміжних компенсацій», - зазначила посадовиця.
