Депутати міської ради під час 40-ої (позачергової) сесії VIII скликання, що відбулася 28 травня, не змогли затвердити історико-архітектурний опорний план міста та визначити межі та режими використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів.
Ця історія тягнеться вже не перший рік й пов’язана з судами. А ми намагалися розібратися, чому план не був затверджений та що чим це може загрожувати місту.
«Сесія не прийняття»
Травнева сесія міської ради запам’яталася не тільки тим, що завершити її довелося достроково, через те, що деякі депутати вирішили відправитися по своїх справах ще до закінчення засідання. Також у пам’яті залишиться, що народні обранці не стали приймати одразу кілька рішень: як тих, які були у порядку денному, так й тих, які на розгляд міськради виносили безпосередньо перед голосуванням.
Одним з цих неприйнятих рішень й став історико-архітектурний план. «За» нього проголосував тільки 21 народний обранець, при тому, що мінімально необхідна кількість голосів для прийняття рішення – 22. Тобто депутатам не вистачило буквально одного голосу, не дивлячись на те, що в.о. мера Чернігова Олександр Ломако просив своїх колег підтримати проєкт.
Одним з тих, хто не голосував за це рішення, хоча був присутнім у залі, був очільник міського управління культурита туризму, депутат міської ради Олександр Шевчук. Своє рішення не підтримувати історико-архітектурний план політик пояснив так:
До чого тут 2019-й рік?
Чому пан Шевчук згадує 2019-й рік? Бо саме тоді, 5 років тому, були проведені громадські слухання щодо історико-архітектурного опорного плану (ІАОП), але затверджений він так й не був. Через що справа пішла у суди:
Дійсно, у судовому реєстрі можна знайти одразу кілька рішень судів, в яких прокуратура, діючи в інтересах Мінкульту та управління містобудування Чернігівської ОВА, вимагала виконком чернігівської міськради подати історико-архітектурний план на затвердження депутатів міської ради. Спочатку, у жовтні 2023-го, таке рішення прийняв Чернігівський окружний адміністративний суд, а у лютому 2024-го рішення встояло в у другій інстанції – у Шостому апеляційному адміністративному суді.
Щоправда у рішеннях судів є «але»: вони зобов’язують не прийняти історико-архітектурний план, а саме подати цей план на затвердження міської ради (що, де-юре, було зроблено на сесії 28 травня).
Ризики
Історики зазначають, що без прийняття історико-архітектурного плану міста, концепція забудови Чернігова має не повний, а такий собі половинчастий характер. Історик та дослідник старого Чернігова Анатолій Новак згадує про концепцію видових перспектив (тобто того, як виглядає та чи інша пам’ятка з різних кутків міста), яку застосовували при забудові міста у 1970-х.
Історик згадує й інші точки Чернігова, з забудовою яких місто може назавжди втратити панорамний вид на ту чи іншу пам’ятку. Зокрема, мова про будівництво поблизу Центрального ринку – на розі Ремісничої та проспекту Перемоги (через що може втратитися видова перспектива на Свято-Воскресенську церкву), а також долю інших пам’яток, яким може загрожувати зникнення (як будівлі колишньої дитячої стоматології на Княжій):
Нагадаємо, що під час тієї ж сесії були і рішення, які народні обранці прийняли. Зокрема, депутати надали «Чернігівводоканалу» дозвіл на списання майна.
Сєргєй Карась
Чернігівська Медіа Група