Плин крові у венах та артеріях дорівнює плину життя. Під час війни потреба у донорській крові є особливо гострою. Поранені захисники з передової, цивільні жертви ракетного терору з тилових міст – усі вони не можуть обійтися без донорів. Фрази на кшталт “Твоя кров може воювати” або “Донорство рятує життя” – не просто гучні гасла, це беззаперечні істини нашої нинішньої повсякденності, про які не варто забувати.
14 червня відзначається Міжнародний день донора. Цього дня авторка матеріалу разом з фотокореспондентом вирішили завітати до Чернігівського обласного центру крові, щоб на власному прикладі пересвідчитися: у процедурі забору донорської крові нема нічого страшного або складного. Це безпечно й доступно кожному.
Оскільки я жодного разу раніше не здавала кров, моїм гідом та помічником люб'язно зголосилася стати пані Олена Матієнко, завідувачка відділу контролю якості.
Підготовка до донорства: що для цього потрібно
Найперше, потрібно ваше щире бажання допомогти. А далі починаються нюанси. Як би сильно не хотілося задонатити власну кров для поранених військових або цивільних, якщо ви не досягли повноліття, зробити це не можна. Приходьте, коли виповниться 18. Наступне обмеження – вага. Вам відмовлять, якщо ваша вага нижча за 50 кг, і зріст та статура при цьому не мають значення.
Зате велике значення має наявність хронічних або гострих хвороб. Людина з гепатитом, серцево-судинними захворюваннями, нирковою недостатністю не може бути донором крові. Вживання певних ліків, щеплення живою вакциною, вагітність або оперативні втручання також є протипоказаннями. Додаткові обмеження на жінок накладають фази менструального циклу. Тому перш, ніж прийти до Центру крові, бажано детально ознайомитися з повним переліком протипоказань: як тимчасових, так і абсолютних. Тоді ваш візит точно не буде даремним.
Я не виявила у себе жодних протипоказань, тому перейшла до наступного етапу,. Перед здачею крові 72 години не можна вживати аспірин та анальгетики, 48 годин – не вживати алкоголю, жирних, смажених та гострих страв. Напередодні варто добре повечеряти та виспатися, а зранку влаштувати собі легкий здоровий сніданок. І жодних “натщесерце”, бо якщо прийдете голодний, вам може стати погано. Детальніше про підготовку донора можна почитати за посиланням. Обмеження мінімальні, тому особливого дискомфорту це не завдасть.
Реєстрація та занесення в базу
Забігаючи наперед, ми провели у Центрі крові годину, й цього вистачило як не процедуру забору крові, так і на спілкування з медичними працівниками та донорами. Якщо винести за дужки робочі журналістські моменти й залишити власне донорство, воно зайняло не більше півгодини, при тому, що людей було чимало: потік був безперервний.
Шлях розпочався з реєстратури, де на мене завели картку, до якої внесли контактні та паспортні дані (тож не забудьте взяти з собою паспорт та ідентифікаційний код, якщо йдете вперше). Потім сфотографували і додали світлину до картки. Це потрібно, щоб уникнути плутанини, якщо декілька донорів виявляться, наприклад, Сергіями Івановичами Коваленками. Після оформлення картки я потрапила у базу даних: тепер, якщо у крові моїх групи та резусу буде нагальна потреба, мені можуть зателефонувати й запросити на донацію.
Біля реєстратури познайомилися з представниками Чернігівського осередку ГО “Одна кров”, що займається пошуком донорської крові для поранених військових та цивільних, а також проводить роз'яснювальні роботи серед бажаючих здати кров. Виявилося, що одному з членів ГО, Святославу, в цей день виповнилося 18 і він прийшов на свою першу донацію.
На запитання, чому у такий день замість пити шампанське з друзями він обрав донацію крові, хлопець відповів лаконічно:
“До 18 не можна здавати кров, а сьогодні, у День донора, я досяг повноліття. То й вирішив: чому б і не піти й не здати? Це може врятувати комусь життя. І це потрібно”.
Медичне обстеження
Ми продовжили шлях разом зі Святославом та іншими представниками ГО. Нам розповіли, що бажаючих здавати кров насправді чимало, але часто це бажання розбивається об страхи та упередження. Багато хто боїться, що у нього заберуть забагато крові, або що можна заразитися чимось кепським через брудні голки. Всі ці страхи абсолютно безпідставні: усі розхідники — голки, контейнери, рукавички — стерильні та індивідуальні. А крові за раз у вас можуть забрати рівно 450 мл, не більше й не менше. Пані Олена Матієнко пояснила, чому доза саме така:
“Ця доза дозволяє не зашкодити донору і водночас дає терапевтичну дозу гемоглобіну. При переливанні крові можуть виникати різні імунологічні конфлікти. Чим від більшої кількості донорів людині переливається кров, тим більша вірогідність такого конфлікту. Звісно, можна взяти у двох людей по 250 мл крові та перелити третій, але перелити 450 мл від одного донора буде краще, бо це зменшує вірогідність якихось невідповідних реакцій”.
Спочатку у мене взяли кров з пальця, яку перевірили на гемоглобін. Він виявився у нормі, тому далі я пройшла огляд у терапевта. Мені виміряли пульс та тиск, задали ряд запитань щодо самопочуття, перенесених хвороб, ліків, які я приймала останнім часом, травм, які у мене були. Все виявилося в порядку, тому мене відправили пити солодкий чай з печивом (це обов'язково перед донацією) та чекати своєї черги на забір крові. Поки я чекала, встигла поспілкуватися з доноркою, пані Оленою, яка вже здала кров та відпочивала у вестибюлі.
“Це вже, мабуть, 30-та моя донація. Я здаю кров багато років, почала задовго до повномасштабної війни. Чому я це роблю? По-перше, це корисно для здоров'я. А по-друге, це реальна допомога людям, які потребують цієї крові. А допомагати людям дуже приємно, і коли приходить СМС-повідомлення від Центру крові з текстом “Ваша кров врятувала чиєсь життя”, це безцінно. Це така маленька частинка того, чим можеш поділитися з людьми. Для мене це нічого не коштує. А якусь людину це може врятувати”.
Забір крові
І ось настала моя черга. Я не боюсь вигляду крові, зазвичай нормально почуваюсь під час медичних процедур та маніпуляцій, але було трохи нервово. Найперше через те, що я боялась, що щось піде не так і я не зможу здати необхідну дозу крові. Втім страхи виявились даремними Мене посадили у зручне крісло, наклали на руку джгут, дали еспандер-сердечко та попросили трохи постискати, і я навіть не відчула, як у вену увійшла голка. Власне, я взагалі нічого не відчувала й надалі, окрім легкого дискомфорту від джгута. Оскільки правильно підготувалася до процедури, не виникло ані слабкості, ані запаморочення. Все пройшло швидко й нормально, я здала необхідні 450 мл і за 10 хвилин від початку процедури з пов'язкою на руці вже спілкувалася з Ганною Яременко, завідувачкою відділу заготівлі крові та її компонентів.
“Завжди, а в часи війни – особливо – нам необхідно пам'ятати, що донорство крові рятує життя. Адже і в мирний час, і у військовий завжди є ті, хто потребує цільної крові, еритроцитів і плазми. Ми можемо донатити не лише матеріально, але й здавати кров. Донорство – такий само важливий донат, як і гроші, які зараз є не у всіх”.
Тепер я – донор
З радістю (тепер моя кров комусь допоможе!) та полегшенням (ура, я не втратила свідомість й не осоромилась!) я пішла до віконечка каси. Там отримала документ, що надає право на один день відгулу (не обов'язково використовувати в день донації), а також 45 грн 50 коп. Ці кошти не є платою за здачу крові, бо донація безоплатна. Вони – грошова компенсація донору за обід, який нема можливості надати у приміщенні Центру крові. Сума, звісно, невелика, але вона затверджена й централізована. Тому добре поїсти опісля краще вдома, а ці кошти можна закинути на якийсь збір, зайвим не буде.
Я запитала, як часто можна здавати кров. Пані Олена Матієнко пояснила, що для повного відновлення мені знадобиться щонайменше 60 днів. А після цього вже можна приходити знову. Щоб стати Почесним донором, потрібно зробити 40 безоплатних донацій. Це надасть право на першочергове забезпечення кров'ю та її компонентами, якщо буде потреба. А щоб отримати почесне звання Заслуженого донора (а заодно й державну нагороду – срібний нагрудний знак), треба зробити 100 й більше безоплатних донацій. У Чернігівській області наразі 3 заслужених донори, і направлено подання на нагородження ще на одного, це пан Олексій Кирюша. Два роки тому до Дня донора ми розповідали про цього чернігівця. У 2023 році звання почесного донора в області отримали 50 осіб.
Звісно, я не претендую на лаври почесного донора, але оскільки проблем не виникло й я підхожу за всіма параметрами, відтепер планую періодично приходити та здавати кров. Тим більше, до цього закликають як парамедики, так і працівники центру крові.
“Донорство повинно бути регулярним, щоб не виникало необхідності аврально приймати велику кількість людей після того, як сталася якась трагедія. Перелити кров одразу після здачі неможливо. Нам треба переробити її, обстежити. Необстежену кров не можна переливати, щоб не нашкодити рецепієнту. Тобто повинен бути певний запас крові.
Коли росія вдарила ракетою по Драмтеатру, до нас прийшло дуже багато людей, які хотіли здати кров. Утворилася черга, і російські пабліки публікували фото з закликами нанести ще один удар, тепер вже по Центру крові. Наш ворог не має жодних моральних принципів, і ми турбуємось про безпеку донорів. Ми щиро вдячні кожному й кожній, хто у страшні дні ракетних ударів по Чернігову приходив, щоб здати кров і допомогти. Але регулярна донація крові безпечніша, і при цьому не менш потрібна й корисна, бо саме вона допомагає забезпечити запас, необхідний для екстрених ситуацій”.
Кров, яку забирають у Чернігові, здебільшого використовують в місті, але за запитом можуть передавати й в інші локації. Я не знаю, кому саме допоможе моя кров, але десь у глибині душі найбільше хочеться, щоб вона врятувала життя комусь з наших захисників та захисниць. Бо це найменше, чим я можу відплатити йому або їй за подароване право жити у вільному українському Чернігові під синьо-жовтим прапором.
Чернігівський обласний центр крові знаходиться за адресою вул. Пирогова, 13. Донорів приймають з понеділка по п'ятницю з 8:00 до 13:00. Тож приходьте, доєднуйтесь до спільноти донорів і хай ваша кров врятує чиєсь життя.
Читати також:Донорство у Чернігові: кому не можна здавати кров та інші нюанси донації
Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група