Верес – рослина-символ Полісся – розпочав своє цвітіння, сповіщаючи про швидке завершення літа. Тож недарма перший осінній місяць названо в її честь.
Про це на своїй сторінці у Фейсбук розповідає засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» Андрій Сагайдак.
За його словами, ця вічнозелена рослина, яку наші пращури цінували як пізній медонос, корм для невибагливої худоби та дичини, а також джерелом цілющих властивостей, є частиною сакрального ландшафту не тільки для поліщуків, а й для усіх жителів Північної Європи.
«Самі ж вересовища – великі пустища, порослі вересом і поодинокими соснами, є ландшафтом сакральним не лише для поліщуків, а і для усіх жителів Північної Європи».
Нині ж площа вересовищ зменшується по усій Європі, окрім, хіба що, Шотландії. Причина – зміна системи господарювання.
«Адже верес має дивні уподобання. Йому подобається щоб по ньому топталися, обкусували, і час від часу палили!»
Без випасу худоби і специфічних ранньовесняних пожеж (малої інтенсивності) вересовища вироджуються і зникають. В Україні цей процес іде швидше, ніж у Європі, – зазначив Андрій Сагайдак.
Протягом кількох тижнів, ми маємо можливість милуватися квітучим вересом в соснових борах Полісся. Своє невелике, але популярне серед екотуристів вересовище є і на Чернігівщині, в околицях природничого центру «Міжрічинська пуща».