На щастя, у нашому місті ще лишилися старенькі будиночки, які надають йому самобутнього історичного вигляду. Прикро, що з часом їх стає все менше і вони зникають у кам’яних джунглях, просто занепадаючи, а то й поступаючись місцем сучасним багатоповерхівкам чи спорудам торговельно-розважального характеру.
Така проблема стосується не тільки Чернігова, а й інших українських міст. Проте є в обласному центрі завзяті хлопці й дівчата, об’єднані ініціативою «Дерев’яне мереживо Чернігова». На їхньому рахунку вже далеко не перший чернігівський будинок з історією, збережений та відновлений завдяки ретельній праці учасників об’єднання. Серед об’єктів поточної роботи «Дерев’яного мережива» – старий будинок купця Гозенпуда на Ковалівці, за адресою Гонча, 92.
Чернігівська Ковалівка
Є в Чернігові така цікава та самобутня місцевість, як Ковалівка. Цю назву нині навряд чи знає хтось, окрім найдавніших старожилів та дослідників-краєзнавців. Представникам молодого покоління, навіть тим, хто живе на самій Ковалівці, ця назва точно нічого не скаже. То де ж вона пролягає?
Справа в тому, що Ковалівкою називали територію, яка розташована між сучасним проспектом Миру та вулицею Гончою (над річкою Стрижень) і тягнеться приблизно від сучасної вулиці Гетьмана Полуботка (на півдні) до вулиць Софії Русової та Котляревського (північні межі). Історично територія Ковалівки розвивалася нерівномірно: забудова біля сучасної Гончої з’явилася ще у XVII–XVIII століттях, на південний схід від вулиці Київської – у XIX столітті, ділянку між вулицями Київською та Котляревського активно забудовували на межі XIX–XX століть.
Цікаво, що назва тодішнього чернігівського передмістя походить від роду занять його мешканців – там були розташовані кузні, ковальські майстерні. Станом на 1908 рік Ковалівку на тогочасному плані Чернігова позначали між Гомельським шосе та річкою Стрижень. Тоді ж місцевість активно забудовували: з’являлося переважно приватне житло, біля Стрижня зведено пивзавод Орловського, на вулиці Гончій діяло Володимирське міське училище та існувала православна Стрітенська церква, на розі П’ятницької та Воскресенської – римо-католицька церква.
Цікавий будиночок
На Ковалівці збережено певну кількість дерев’яних будинків, що сягають своїм корінням кінця XIX століття. У цьому плані вона є доволі унікальною місцевістю. Тут зводили свої приватні садиби представники заможного прошарку тодішнього чернігівського населення – дворяни, чиновники, купці, духовенство. До прикладу, взяти хоча б особняк священника Митькевича, що більш відомий чернігівцям як будівля ресторану «Хряк».
До когорти чудових ковалівських будиночків належить і розташований неподалік Чернігівського лікеро-горілчаного заводу дерев’яний особняк з прекрасним різьбленням, що належав купцеві З. Гозенпуду та зберігся до нашого часу. У мережі «Інтернет» знаходимо його скупий опис:
Якою ж є історія цього будиночка? З таким запитанням ми звернулися до представника ініціативної групи «Збережи старий Чернігів», фахівця, що вже тривалий час досліджує історію старої чернігівської забудови, – ученого секретаря Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сергія Чернякова.
Пан Сергій відзначає, що цей будинок було зведено наприкінці XIX – на початку XX століття у популярному на той час стилі модерн. Він належав купцеві Гозенпуду, який був власником млина на Стрижні та магазинів з продажу хутра. За спогадами чернігівського старожила В’ячеслава Пухтинського, у магазині Гозенпуда був великий вибір товарів.
На початку XX століття, ще до більшовицького Жовтневого перевороту 1917 року, Гозенпуд емігрував до Сполучених Штатів Америки, а свій особняк передав у якості дарунка Чернігівському дворянському зібранню для облаштування у його приміщенні притулку для дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей.
За словами Сергія Чернякова, подальша історія будинку Гозенпуда була наступною. До 30-х років XX століття там існував вищезгаданий притулок, а потім його закрили і передали приміщення під житловий фонд розташованого поряд лікеро-горілчаного заводу. У такому статусі він проіснував до 1988 року, а пізніше будинок було передано під офіс Чернігівського осередку фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (до 2023 року включно).
За період користування будівлею представниками спортивного товариства було проведено ремонтні роботи всередині будинку, а також здійснено загальний благоустрій навколишньої території.
У чому родзинки будинку Гозенпуда?
У статті, присвяченій будинку Гозенпуда, Сергій Черняков здійснив цікавий опис будівлі, де виокремив її головні родзинки.
«Він оздоблений дивовижним дерев’яним різьбленням. Головну увагу приділено фасаду, повернутому до річки Стрижень. Тут і був головний вхід до будинку, він прикрашений ажурним різьбленням, яке, мовби вишите мереживо, нависає над дверима. Майстри створили і солярні знаки, і різьблені колонки, прикрасили і два фронтони оселі. Дерев’яні кронштейни підтримують карниз. Годинами можна милуватися оздобленням старого будиночка.
А зайшовши до оселі, поціновувач старовини неодмінно здивується і зверне увагу на цікаву картину, яка зберіглася на стелі однієї з кімнат. Вона намальована на початку ХХ століття невідомим художником. На ній ми бачимо красиву бесідку, дерева, постать людини. Можливо, ця картина відображає чернігівський пейзаж. У жодному з будинків ви не побачите такої творчості…»
Що буде далі з будинком Гозенпуда?
Зараз над відновленням фасаду будинку активно працюють невтомні волонтери чернігівської ініціативи «Дерев’яне мереживо Чернігова». У їхніх планах завершити роботу над будинком до кінця цього літа, наново пофарбувати фасад та зберегти його унікальне дерев’яне різьблення роботи майстрів Чернігівщини. Щиро побажаємо їм успіху в їх надзвичайно корисній праці для збереження історичного обличчя нашого міста!
Відомо, що в будинку Гозенпуда планують відкрити офтальмологічну клініку. Сподіваємось, нові власники будівлі робитимуть все задля збереження її унікальності.
Андрій Подвербний
(за матеріалами досліджень Сергія Чернякова)