Вже кілька разів зустрічала на вулицях Чернігова підлітків, які в своєму одязі мають якісь котячі елементи – чи то вушка, чи то хвіст, чи все одразу. Не звернула уваги – ну, балуються дітки. А потім в інтернеті мені на очі натрапила стаття, що це модна субкультура – коли люди, навіть дорослі, перевдягаються у тварин і часто поводяться, як та чи інша тварина. Це називається фурі чи теріани.
Щиро кажучи, мені це дивно та важко зрозуміти. Але мова зараз не про те. Прошу поради, як звичайній людині поводитися під час зустрічі з дітьми, які перевдягнені у тварин і наслідують деякі їхні повадки? Читала, що деякі з них ніби нападають на людей, дряпаються й кусаються (імітують поведінку тварини). Як на це правильно реагувати?
Олена Петрівна, домогосподарка, 46 років
Вітаємо вас, пані Олено! Дякуємо за запитання. Щиро кажучи, поки що на очі не потрапляли такі люди-тварини. Але почали шукати інформацію в Інтернеті й зрозуміли, що це зараз модна субкультура, і вона поширюється у світом. Але спочатку пояснимо нашим читачам, що означають оці терміни – фурі або теріани.
Фурі — субкультура, що об’єднує людей, які захоплюються антропоморфними тваринами із людськими характеристиками. Такими рисами як: людський інтелект, міміка, прямоходіння та носіння одягу. Деякі фурі переодягаються у людиноподібних тварин, більшість просто мають свій персональний образ, пухнастого персонажа. Проте фурі не ототожнюють себе з ними, а лишень уявляють, що тварини можуть мати людські риси. Як, наприклад, герої казок, книжок, мультфільмів.
Теріани — люди, які вважають, що їх справжня сутність — звір. Це окрема від фурі субкультура (дуже близька та не тотожна), що прийняла термін теріантропія як опис відчуття душевної ідентифікації себе як тварини. Представники цієї субкультури зазвичай обирають собі тотемну тварину, проте також цілковито усвідомлюють себе людиною.
Різниця між фурі й теріанами в тому, що для фурі це хобі, творчість, а для теріанів — самоідентифікація. В обох випадках вони не вважають себе справді твариною. До прикладу, одного з представників фурі можна було побачити на Книжковому фестивалі у Києві у 2023 році. Можливо, це був такий рекламний хід для привернення уваги дітей та підлітків до літературних новинок певного видавництва.
Насправді ж, більшість фурі у світі — далеко не діти. Це дорослі, свідомі люди, які живуть звичайне життя, багато хто волонтерить і донатить. Наприклад, європейське ком’юніті в 2023 році зібрало та передало 40 тисяч євро українській зоозахисній організації UAnimals. Серед фурі є пілоти літаків, IT-ки, науковці, митці, вчителі, журналісти, письменники, розробники ігор і навіть космотуристи. До прикладу, Кемерон Бесс, який увійшов до екіпажу корабля New Shepar для суборбітального комерційного польоту, відомий у фурі спільноті як MeepsKitten.
Але запитання нашої читачки полягало в тому, як реагувати під час зустрічі з такою людино-твариною. Тож надаємо слово Олені Мельниченко – чернігівській психологині, арт-терапевтці, педагогу.
– У мене одразу виникає зустрічне питання: як пересічній людині поводити себе під час зустрічі з представниками таких субкультур, як панки, металісти, хіпі, байкери, готи? Вочевидь, ми вже звикли до них і нам вони не здаються чимось таким незвичним, чи не так?
Тож фурі, квадробери, теріани – це такі ж представники своєї субкультури. І, якщо зануритись в історію їх виникнення, не такі вже й нові, просто до нас ця субкультура дійшла з деяким запізненням. На мою думку, важливо підкреслити: і фурі, і інші анімалістичні субкультури не несуть жодної загрози оточуючим, адже основний вид їх проявлення – це розвиток фізичних якостей та творчого потенціалу – в чому ж тут небезпека чи загроза? Виглядає дивно? Можливо. Але скоріше незвично.
Напевно, важливіше проговорити не про звичайних спостерігачівв, а все ж про родини і рідних представників цих неформальних спільнот. Що важливо пам'ятати батькам, дорослим, котрі займаються вихованням підлітків? Бажання виділитися з натовпу, висловити свій протест існуючим нормам і правилам – природній етап дорослішання підлітка, етап пошуку себе; так задовольняється потреба самореалізації, бути прийнятим та відстоювати свою ідентичність.
Головне завдання оточуючих дорослих у цей час – прийняти спосіб проявлення дитини, щиро цікавитися причиною саме такого вибору, доносити можливі ризики/загрози (якщо діти спілкуються у соціальних мережах, то варто нагадати, що за аватаркою фурі може бути і злочинець), підказати більш безпечні умови для тренувань.
Важливо бути міцним тилом для своєї дитини, а не перейматися думками пересічних громадян – це шлях до того, щоб збудувати здорові стосунки "батьки-діти", дати своїй дитині віру, що в родині їй безпечно, тут її приймають, розуміють, підтримують. Коли всі емоційні реакції вивільняються екологічно, то й прояв себе здійснюється не через агресію на пересічних громадян чи самоагресію. Тож мій основний посил до батьків – любіть своїх дітей попри все!
Підготувала Вероніка Приходько
Фото фурі – з інтернету