Вже в понеділок, 2 вересня, українські школярики повертаються до навчання. На рівні держави звучать заяви про те, що хлопчики та дівчата переважно мають вчитися очно, тобто повернутися за парти там, де це можливо, зважаючи на безпекову ситуацію. Це мотивують тим, що наша країна несе безпрецедентні «освітні втрати», пов’язані з війною. Водночас у батьківських чатах триває запекла дискусія, наскільки безпечно й доцільно діткам відвідувати заняття в школі, адже під час тривог вони мають перебувати в укриттях, де про уроки зазвичай не йдеться, а тривоги у нас зараз лунають постійно. Тож, може, учням варто залишатися вдома та навчатися переважно дистанційно? Що думають з цього приводу батьки, психологи, освітяни?
Наталія Орлова, волонтерка, співзасновниця БО «Північний янгол»
- Як мама підлітка я усвідомлюю, що заочне навчання підходить далеко не всім дітям. Звичайно, багато чого залежить і від вчителів: як подати матеріал, щоб діти зацікавились та вчили, як пояснити. Якби в мене була така змога, я б запропонувала змішану форму навчання та більш легкі предмети перевела у творчий формат: створення презентацій і рефератів з подальшим захистом, контрольні з тестуванням по цих предметах.
Але всі складні предмети, а також мови та історію України я би запропонувала вчити очно. Бо, на мою думку, зараз перед нашим суспільством стоїть надскладне завдання: не загубити та не занапастити інтелектуальний потенціал нації. Тупість перетворює людей на отару. А ми виборюємо право на власну незалежну економічно та інтелектуально розвинену країну. Хочу висловити щиру вдячність усім вчителям і викладачам, хто це розуміє та намагається знайти підхід до дітей з різними здібностями, щоб зацікавити їх і дати реальні знання. Низький уклін!
Євгенія Мельничук, викладачка англійської мови:
- Якщо у дитини все ок із самоорганізацією, вона старанна, то онлайн навчання для неї не проблема, а навіть плюс, бо залишається більше вільного часу. Якщо ж дитина вдома не вчить, на уроці не включає камеру тощо, то для неї, звісно, краще офлайн навчання. Справа не в інструментах навчання, а в тому, як їх ефективніше використовувати.
Ольга Лутченко, бабуся двох онучок, вчителька математики:
- Я пройшла таке випробування – онлайн-навчання у молодшій школі з меншою онучкою. Щиро зізнаюся, що сил вистачило лише на один місяць. Треба висидіти біля екрану 5 годин, і не тільки відсидіти, а ще і спонукати дитину до роботи. За час перерви не встигаєш навіть приготувати дитині чай. А скільки ще часу треба приділити виконанню домашніх завдань? Хоча я сама і вчитель з величезним досвідом (не початкової школи), вважаю так: якісно навчити читати та писати дитину онлайн неможливо! Для цього треба ще докладати багато-багато зусиль з боку батьків чи бабусь-дідусів. А це не можливо, якщо вони працюють або служать.
Марина Харчук, викладачка вокалу, керівниця театру пісні «Забава»:
- Лише онлайн! 8 годин тривоги сидіти у підвалі?! Шкода, що моя думка нікого не цікавить. Ковідло два роки пересиділи онлайн, усі плани та сайти розроблені, досвід є. А війна з постійними обстрілами - це серйозніше за ковідло в рази. І чому в прикордонному місті оффлайн? Не розумію.
Анна Половинник, практична психологиня:
- Навчатися онлайн чи очно – це питання, яке я відношу до важливих рішень. Коли приймають такі важливі рішення, то розглядають всі "за" та "проти". І тут без ручки і аркуша паперу ніяк не обійтися, тож беремо аркуш, ділимо його навпіл, і в першій колонці пишемо "за дистанційне", в другій "за очне". І поїхали...
Наприклад, "за очне":
- режим дня, бо моя дитина сама собі його не організує;
- спілкування з однокласниками;
- більше занять, ніж дистанційно, бо, наприклад, фізкультура у нашій школі під час дистанційки не проводиться;
- укриття: в школі безпечніше, аніж вдома;
- психосоціальний розвиток: комунікація, взаємодія, стресменеджмент, конфліктоменеджмент тощо. І так далі.
"За дистанційне":
- більше часу на інші справи;
- менше коштів на одяг, їжу, проїзд;
- формування навичок самоорганізації і так далі.
Перечитуємо та порівнюємо кількість і якість пунктів у кожному варіанті.
Важливо також поговорити і з самою дитиною, що вона про це думає, як буде організовуватися в тому чи іншому випадку, яку відповідальність готова на себе брати. І прийти до спільного рішення.
Тетяна Тимошенко, чернігівка:
- Діти, які в змозі навчатися вдома, чекають на зустріч з друзями. Живе спілкування нічим не замінити! Навчання онлайн зручне в плані того, що у дитини більше часу залишається, а от для чого? Якщо для гуртків, то на них ходити треба чи онлай знов? Школа - це один із майданчиків соціалізації дитини. І як що дитина постійно самотньо займається, треба до психолога, бо навички спілкування не формуються в потрібний час, з'являється багато страхів. Має бути баланс. Онлай навчання дозволяє менше сидіти на лікарняному, а наскільки це корисно? У дитини не формується імунітет.
Щодо безпеки, то безпеки немає ні в лікарнях, ні на дачах, у готелях, зупинках, а діти в обладнаному сховищі мають великий шанс вберегтися від уламків. Віримо в перемогу та донатимо на ЗСУ.
Тетяна Бібік, керівниця Центру психології та розвитку Bibika Family:
- Не дивлячись на сучасні тенденції в онлайн світі, все таки живе спілкування залишається в пріоритеті. Особливо для початкової та середньої школи, де дітки ще вчаться самоорганізації та будувати дружні відносини. Якщо окремо говорити про початкову школу, то знайомство з першим вчителем, його підтримка дуже важлива для діток, бо це їх перший щабель до дорослого життя, потрібен гарний провідник та наставник.
На жаль, наші сусіди не дають можливості вчитися повноцінно, і наші діти вимушені частину навчального процесу перебувати в укритті. На мою думку, це краще, ніж дитина залишається сама вдома, бо батьки працюють, і буде переживати наодинці тривогу чи, не дай Боже, вибухи. В укритті є дорослі, які можуть підтримати. В укритті вони співають наші пісні, роблять веселі руханки.
Валентина Сукачева, підприємниця:
- Школа - це не тільки про знання! Це модель побудови соціальних відносин, це здатність дружити, відстоювати інтереси, будувати кордони, вирішувати конфлікти, спостерігати за іншими, співчувати, радіти успіхам і багато-багато життєвого досвіду.
А проблематика онлайн навчання - це не тільки про здатність самоорганізуватися. І не про якість знань чи точніше її відсутність. Це обмеження всебічного розвитку дитини в її підготовці до дорослого життя в суспільстві.
В цей небезпечний період життя, що триває вже третій рік, дорослі повсякчас реалізують свою потребу в комунікації. Я бачу і презентації, і фестивалі, і концерти, премʼєри, кавʼярні, шопінг. А діти ходять на тренування, виступи, змагання, в гості, кіно на дні народження.
Здорову психічно дитину не втримаєш у чотирьох стінах. Тож, на мою думку, діти можуть відвідувати і школу. Обовʼязково з умовою дотримання правил безпеки. Інакше ми втратимо це покоління. А цього не можна допустити, бо це також ціль ворога.
Думки збирала Вікторія Сидорова