Кінематограф під час повномасштабної війни, зйомки фільмів у Чернігові, шлях від репу до режисури, мрії про повнометражні фільми, сучасні розцінки в кіноіндустрії та робота з народним артистом України. Про все це і не тільки розповів у інтерв’ю журналу «BOOM!» молодий чернігівський режисер та автор двох короткометражних фільмів «Потєрь нєт» та «Земля» – Андрій Вакулік.
Кінематограф для мене – це спосіб спілкування зі світом, спосіб доносити свої ідеї через кадр. Бо, наприклад, музикант висловлює свої ідеї через мелодію та ритм, художник — через картини, а режисер через втілення ідеї у сценарій та гру акторів. Ось і я висловлюю свої ідеї через кінематографічні образи.
Мрія знімати кіно в мене була ще з дитинства. Я з дитинства любив дивитися фільми та серіали. І згодом мені стало цікаво, як взагалі створюють кіно. Наприклад, бачу якийсь спецефект, і одразу питання в голові: «А як вони таке зробили?». До того ж кіно здатне формувати світогляд. Воно може змінювати думку людей, змінювати світ, і мені хотілося бути не тільки споживачем кіномистецтва, а й самому знімати фільми.
Із українських фільмів можу виділити стрічку «Довбуш», із вражаючою атмосферою, грою акторів та костюмами. Також подобається «Поводир», із неймовірним сюжетом та історією, яку ми повинні пам’ятати. Ну і «Білий ворон», бо це просто дуже крутий вітчизняний бойовик.
Я завжди прагнув самостійності та з 18 років працював на багатьох різних роботах. Також я займався музикою, читав реп, записував треки. Але потім зрозумів, що реп — це не зовсім моє, і повернувся до свого основного захоплення, до кіно. Уже у 2014 році почав писати сценарій повнометражної кримінальної драми «Санітар кварталів». Цей сценарій писав декілька років, поступово шліфуючи його і одночасно вивчаючи драматургію та науковий підхід до створення сценарію. На той час я купляв собі різні книжки з драматургії, сценарного мистецтва. Наприклад, «Історія на мільйон доларів» Роберта Маккі — це, вважаю, як Біблія для будь-якого сценариста. Також я пішов у нашу чернігівську театральну студію «Біла валіза» – спеціально для того, щоб опанувати акторську майстерність і на власному досвіді зрозуміти, як працювати з акторами. Я розумів, що певна база знань та практика однозначно потрібні, без цього нікуди.
Режисеру диплом не потрібен. Йому потрібні життєвий досвід та практика. Отже, краща освіта режисера – це життя. Якщо я не володію якимись технічними навичками, щось не вмію, це нормально, я знайду людину, яка це знає і вміє, і вона зробить цю частину роботи. А базовим речам, таким як планування та керування командою, можна навчитися без університету.
У 2019 році я в Чернігові почав збирати свою першу команду для зйомок повнометражного фільму «Санітари кварталів». Я виклав у пабліках «Типовий Чернігів» та «Чернігівський кисіль» допис, де розповів про себе та бажання зняти фільм. Відгукнулись багато людей різного віку, серед яких було чимало школярів, які писали: «Привіт, я вже готовий зіграти головну роль – який мій гонорар?» (сміється). Також звертались серйозні та дійсно зацікавлені люди. Так я познайомився з Юрієм Можарівським, який наразі є співпродюсером наших проєктів та актором, який успішно знявся в обох наших фільмах. Відтак, зібравши команду, ми почали готуватися до зйомок. Уже в процесі підготовки я зрозумів, що гостросюжетний бойовик без бюджета в Чернігові не зняти. Тому почав думати над проєктом, який був би не менш цікавим, але водночас простішим у реалізації. Я на той час понад вісім років працював у сфері продажів, і мені була добре знайома ця сфера діяльності, специфіка роботи у продажах і так звані офісні війни. На цьому досвіді й створив сценарій фільму «Холодний дзвінок». За мотивами та атмосферою цей сценарій був схожий на «Вовк із Волл-стріт» або «У погоні за щастям», але на наш український манер. Для зйомок цього фільму ми проводили кастинг у Києві 2020 року. До нас приїжджали актори, які, зокрема, знімалися у відомому серіалі «Слуга народа». Згодом ми знайшли бюджет на зймоки, підібрали яскравих акторів, цікаві локації… у цілому все було супер і ми вже майже почали зймоки, але сталося повномасштабне вторгнення…
Чернігівський кінематограф перебуває на початковому етапі. Ми працюємо над тим, щоб він взагалі був і розвивався надалі. Адже ми хочемо створити свій кінематограф, у Чернігові, із чернігівськими акторами та чернігівською командою.
Пробув у Чернігові весь час блокади, і навіть тоді в мене не зник запал щось знімати. Його треба було кудись направити і реалізувати. Крім того, мене вже почали хвилювати нові теми та сюжети. Наприклад, якось слухав перехоплені розмови окупантів, які публікувала наша розвідка, і там неодноразово чув, що вони обговорюють свої втрати. Водночас по російському телебаченню всі казали, що «потєрь нєт». Це і стало поштовхом до ідеї мого першого короткометражного фільму з однойменною назвою «Потєрь нєт». Доволі швидко я знайшов команду для цієї роботи, а на дуже важливу для сценарію роль ворожого полковника запросив актора чернігівського драмтеатру та народного артиста України — Валентина Судака. Він дещо вагався щодо ролі, але зрештою зацікавився і погодився. Була така цікава ситуація: я вперше в житті на знімальному майданчику, одразу в якості режисера і одразу працюю з народним артистом України. Серед відомих мені людей з кіноіндустрії я не знаю нікого, кому вдавалося отримати аналогічний досвід.
Була проблема в деяких акторів з тим, щоб вдягти форму російських військ. На етапі підготовки до зйомок «Потєрь нєт» ми все чітко спланували, прорепетирували сцену з Валентином Івановичем Судаком. Одним словом, ми зрозуміли, як нам одне з одним працювати. Були проблеми, що деякі актори дуже не хотіли одягати російську форму. Проте Валентин Іванович нормально до цього поставився, бо він професійний актор. З професіоналами працювати дуже просто, тому що їм достатньо дати темпоритм, поставити задачу, розповісти деталі, і вони одразу включаються в роботу. Під час зйомок «Землі» теж були свої особливості, зокрема робота з комп’ютерною графікою, але в цілому було дещо простіше, адже була впевненість та розуміння щодо процесів, які треба виконати.
Є в мене такий принцип, що треба не чекати ідеальних умов, а починати робити свою справу навіть за несприятливих обставин. Адже можна безкінечно чекати – чекати інвесторів, чекати продюсерів, чекати ще чогось. Я ж вважаю, що треба перш за все діяти!
«Потєрь нєт» ми зняли менш ніж за пів року, а ось «Землю» знімали майже 10 місяців. Цей час не включає в себе процес написання сценарію та іншу підготовку, а лише зйомки від першої сцени до завершення. Цілісність фільму залежить від правильної розстановки акцентів, іноді це потребує зйомки додаткових сцен, які спочатку не входили у сценарій. На зйомках «Потєрь нєт» сталося так, що ми вже відзняли повністю фільм, а після монтажу я зрозумів, що не вистачає деяких . І ми навіть узимку знімали сцену, яка повинна бути на початку осені. Нам треба було пристосуватися так, щоб у кадрі не було видно снігу. Багато часу потребують створення музики, корекція кольору, монтаж і таке подібне. Особливістю зйомок фільму «Земля» стало те, що у ньому було задіяно багато реальних військових. Можна навіть сказати, що вони грали самих себе. І досить часто виникали ситуації, коли вже йде підготовка до зйомки, треба виїжджати, а військові кажуть, що у них завдання і їх викликають. І тут вже нічого не зробиш, адже їхні обов'язки понад усе. У таких випадках ми переносили зйомки. Також доволі багато часу забрали на себе спецэфекти в цьому фільмі, зокрема розлом землі, який ми робили на комп’ютерній графіці.
Мої короткометражні фільми коштували у виробництві від 2 до 2,5 тисячі доларів США. Насправді якщо звернутись до когось зі світу кіно, дати йому подивитися наші фільми і спитати, скільки це коштує, то він точно назве суму разів у 20 більшу. Адже над цими фільмами працювали багато друзів, знайомих, небайдужих людей, які працювали абсолютно за ідею. І я щиро вдячний кожному з них. Також, якщо немає коштів, треба вміти домовлятися, зустрічатися, щось пропонувати, і можна завжди знайти компроміс. У нас знімались багато непрофесійних акторів, а також багато людей, які з дитинства мріяли зніматися в кіно, але вони не могли це реалізувати з різних причин. Якщо є група ентузіастів, то завжди можна зібратися та зняти класний фільм.
У мене є сценарії фільмів на роки вперед, оскільки багато писав у стіл. Це історії про особистий успіх у бізнесі, кримінальна драма, навіть фантастика. Але з початком повномасштабного вторгнення, я звернув свою увагу на сюжети, які мали підтримати військових та цивільних українців. Із приводу іншої тематики: наша команда майже готова зайнятися зйомкою повнометражного фільму «Холодний дзвінок», який мав стати моєю першою кінострічкою. У нас для цього все є. Конкретно зараз ми займаємося постпродакшеном «Землі», просуваємо його на різні фестивалі та телебачення. Його вже крутять по телеканалах багатьох. І зараз починаємо потихеньку готуватися до зйомок наступного фільму.
Текст: Іван Конашевич
Фото з архіву Андрія Вакуліка
Журнал BOOM
Чернігівська Медіа Група