Наше місто багате на історичні та архітектурні пам’ятки. Які вони? Більшість людей одразу назвуть собори на Валу, споруди Єлецького та Троїцького монастирів, П’ятницьку церкву, згадають про «дерев’яне мереживо». Між тим неповторне обличчя Чернігова формують і пам’ятники на честь видатних персон. Та чи багато містян знають історію чернігівських пам’ятників? Коли вони були встановлені, хто їхній автор? Саме про це розкажемо нашим читачам.
Пам’ятник Богданові Хмельницькому
У мальовничому сквері за П’ятницькою церквою розташований пам’ятник одному із найбільш відомих і видатних державних і військових діячів в історії України. Це гетьман Богдан Хмельницький. Але сьогодні не будемо переказувати його біографію. У центрі уваги – пам’ятник. Це бетонна статуя заввишки 2,5 м на цегляному циліндричному постаменті (3,2 м), що спирається на підковоподібний стилобат зі сходинками, облицьований каменем і плиткою; основою служить земляний пагорб. Автори пам’ятника – скульптори І. П. Кавалерідзе, Г. Л. Петрашевич, архітектор – А. А. Карнабіда, скульптурне спорядження постаменту – С. Т. Соломаха.
Історія пам’ятника заслуговує на окрему розповідь. Ініціатором його створення був тодішній перший секретар Чернігівського обкому партії В. Марков, який планував відзначити 300-річний ювілей Переяславської ради. Спочатку головний архітектор міста П. Ф. Букловський і уповноважений Спілки архітекторів Л. Судніков оголосили конкурс на найкращий проєкт пам’ятника. У ньому взяли участь сам П. Букловський, начальник обласного управління архітектури П. Козицький та молодий архітектор А. Карнабіда. Проєкти були анонімні, і перемога дісталася 27-річному А. Карнабіді.
А. Карнабіда планував створити цілу скульптурну групу: за його первісним задумом поряд з фігурою Богдана Хмельницького мали стояти постаті його сподвижників, чернігівських полковників Степана Пободайла та Мартина Небаби, біля підніжжя - фігури кобзаря та козака. Через брак фінансування від первісної ідеї відмовилися та обмежилися лише фігурою гетьмана. А. Карнабіда запропонував установити довкола пам’ятника хоча б паркові вази, проте грошей не вистачило ані на вази, ані на мозаїчний майданчик. Зробили лише художнє ліплення на постаменті. А відкрили пам’ятник Хмельницькому у квітні 1956 року без офіційних церемоній.
З часу набуття Україною незалежності в Чернігові тривали суперечки про первісну ідею авторів щодо просторової орієнтації монумента, а саме його «розвернення» чи то в бік центральної площі міста, чи то «в бік росії». Рішення про напрямок орієнтації пам’ятника, за згадками А. Карнабіди, приймав тодішній перший секретар міськкому партії Ф. Коротков. І він дав команду, аби гетьман дивився в напрямку нової будівлі міськкому.
Врешті у липні 2016 року затвердили проєкт реконструкції скверу імені Богдана Хмельницького, що передбачав реставрацію та відновлення постаменту, а також «розворот» гетьмана обличчям до центру. Що і зробили навесні 2017 року.
Пам’ятник Тарасові Шевченку
Цей пам’ятник побачимо на цитаделі Чернігівської фортеці (на оглядовому майданчику на Валу), і він є однією з найулюбленіших місць для фотографування чернігівців і гостей міста. Має не менш цікаву історію створення, ніж у Хмельницького.
Зазначимо, що перший пам’ятник Кобзарю в Чернігові встановили 1950 року на високому березі Десни у нинішньому мікрорайоні Бобровиця. У 1964-му його перенесли до Центрального парку культури і відпочинку.
Із набуттям незалежності України в Чернігові постало питання про заміну існуючого пам’ятника Тарасові Шевченку, що був зразком радянської провінційності. Тож у вересні 1992 року на Валу відкрили абсолютно новий за концепцією монумент Кобзареві. Авторові Володимиру Чепелику (нині це народний художник України. – Ред.) вдалося передати не лише традиційну «шевченківську» задуму, а й тонку артистичну натуру митця: його бронзова фігура сидить на краю лави, лівою рукою притримує теку, ліворуч від поета на лавці лежить плащ. Скульптурну композицію встановили на прямокутний гранітний постамент сірого кольору, лицева сторона якої доповнена чорною табличкою з автографом Кобзаря.
У чому ще унікальність чернігівського Шевченка? Його вигляд символізує повний відхід від традиційного радянського канону, відповідно до якого Кобзаря зображали як немолодого вже чоловіка з довгими вусами та в кудлатій шапці. Натомість наш Шевченко зовсім інший – молодий, повний сил, романтичний. Це один із небагатьох пам’ятників, що зображує Шевченка саме таким. На відкриття цього пам’ятника особисто завітав тодішній Президент України Леонід Кравчук.
Пам’ятник князю Ігорю Ольговичу
Цей пам’ятник у вигляді двометрової бронзової фігури створили та відкрили 2012 року коштом меценатів із росії (а саме – Балтійської будівельної компанії, президентом якої був Ігор Найвальд). А одним із ініціаторів створення пам’ятника був російський письменник Юрій Сбітнєв, який останні роки свого життя провів у Чернігові і є автором роману-ділогії про Ігоря під назвою «Великий князь». Пам’ятник розташований між Борисоглібським та Спасо-Преображенським соборами на Валу (за обласним архівом). (Скульптор теж має російське громадянство – це Карен Саркісов, який живе та працює в москві. – Ред.).
Благовірний князь Ігор Чернігівський та Київський (у хрещенні Георгій) був сином Олега Святославича, князя Чернігівського (і народився від другого шлюбу з половецькою княжною, дочкою хана Осолука). З дитинства Ігор любив духовне життя та церковні богослужіння, з часом прийняв чернечий постриг.
У 1147 році розлючені кияни, яких підбурювали проти представників чернігівської династії, увірвалися до одного з київських монастирів і жорстоко вбили князя Ігоря. Але невдовзі почали відбуватися чудеса, пов’язані з його тілом і похованням, і люди зрозуміли, що вчинили великий гріх, убили безвинного. У 1150 році тіло князя Ігоря перевезли до Чернігова та поховали в одній із прибудов до Спасо-Преображенського собору. Згодом князя Ігоря Чернігівського почали вважати святим і звертатися до нього у молитвах.
Пам’ятник гетьману Івану Мазепі
Поряд з будівлею Чернігівського колегіуму на Валу побачимо пам’ятник, точніше – бронзове погруддя гетьмана Івана Мазепи на білій мармуровій колоні. Саме за його фінансової підтримки цей навчальний заклад і запрацював у нашому місті. В руках Мазепа тримає булаву, яка тут виступає не лише символом гетьманської влади, а й уособленням державної незалежності України.
На постаменті пам’ятника є фамільний герб Івана Мазепи. Пам’ятник в Чернігові встановлений за ініціативою Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» відповідно до генерального плану його розвитку. І споруджений він коштом благодійників. Автори пам’ятника – чернігівський скульптор Геннадій Єршов і заслужений архітектор України Володимир Павленко.
Відомо, що скульптор Геннадій Єршов створив це погруддя ще 1998 року, однак більш ніж 10 років чекав на його встановлення. Врешті-решт 21 серпня 2009 року погруддя гетьмана урочисто відкрили за участю керівників органів державної влади та місцевого самоврядування, представників заповідника «Чернігів стародавній», духовенства та патріотично налаштованої громадськості.
Цей пам’ятник Мазепі став першою скульптурною спорудою гетьману в українських містах. Деякий час він перебував під охороною, адже на той час існувала небезпека провокацій та умисного вандалізму з боку проросійськи налаштованих чернігівців.
Скульптурна група на чернігівському Валу
Напевно, це один із наймолодших за віком пам’ятників у Чернігові. Встановили чотири бронзові фігури при вході на Вал восени 2020 року під час реконструкції Дитинця. Це видатні особи в історії Чернігова: перший історично відомий чернігівський князь Мстислав Хоробрий (син Володимира Хрестителя та брат Ярослава Мудрого), Нестор Літописець, а також наш місцевий козацький полковник Мартин Небаба та архієпископ Лазар Баранович.
Автор фігур – київський скульптор Олексій Шевченко. Статуї заввишки 2 м, виконані з бронзи, основа під ними гранітна. У центральній частині композиції на 10-тонному камені побачимо бронзовий макет Чернігівської фортеці.
Скульптури дійсно виглядають дуже фотогенічно, поруч з ними зручно фотографуватися. Вони насправді стали окрасою історичної частини Чернігова. Щоправда, у нашої редакції є декілька запитань до представників місцевої влади: чому серед чотирьох фігур жодної жінки? Чому рішення про встановлення не обговорювали на рівні громадськості. І скільки грошей наша влада виділила на цю скульптурну групу? Оскільки ніде не повідомляли, що це зроблено коштом меценатів, скоріше за все кошти були з бюджету Чернігова. Отже, чернігівці мали повне право брати участь в обговоренні щодо виготовлення та встановлення цієї скульптурної групи.
Нам цікаво також, коли ж в обласному центрі з’явиться хоч один пам’ятник достойній жінці. Поки що політика місцевої влади в цьому питанні виглядає доволі сексистською.
Андрій Подвербний
Фото Валентина Бобиря
P. S.: Продовжимо цю тему в одному з наступних номерів. Адже, вочевидь, це неповний перелік чернігівських пам’ятників. І ця тема потребує більш ґрунтовних досліджень. Про які ще пам’ятники ви би хотіли знати, наші шановні читачі?