Традиційно в першу неділю жовтня в Україні відзначають День вчителя. Тож з нагоди цього свята ми запитали чернігівців, чи пам’ятають вони своїх вчителів? Чи підтримують з ними зв’язок? Цікаво також, за що можуть подякувати зараз, коли вже минули роки після школи?
Валентин, пенсіонер:
– Я сам до пенсії працював вчителем фізкультури. Підтримую зв’язок і з вчителями-колегами, і з тими, хто навчав мене, і зі своїми учнями. Моя перша вчителька була дуже добра, щира, відчувалося, що людина на своєму місці, адже вона любила дітей, а це головне для вчителя. Зараз я не часто згадую своїх вчителів, а от коли починав працювати, бувало, думав: а що б вони зробили? Проте кожен повинен мати свій погляд на виховання.
Олена, бухгалтерка:
– Я спілкуюся зі своїм класним керівником, оскільки вона зараз директорка школи №3, в якій навчається мій син. Є ще кілька вчителів, з якими спілкуюся, але більше підтримую зв’язок із викладачами з університету. Класна керівниця вела математику, і була для мене найкращим наставником. Залишилися дуже теплі та приємні спогади. Вона була молода, краще розуміла нас, не було «совкового» навчання, лише сучасні підходи.
Ангеліна, викладачка:
– Минулого року проводили зустріч випускників, збирали класних керівників і вчителів. У Фейсбуці постійно переглядаємо сторінки одне одного, ставимо лайки. Живого спілкування майже немає, хіба як випадково зустрінемося в місті. Пам’ятаю свою першу вчительку, вона дуже нас любила, цікавилася моєю творчістю. Я займалася гімнастикою, і якщо щось пропускала, вона завжди допомагала, підтримувала. Мені подобалося вчитися, і найбільше любила біологію.
Назар, артист оркестру:
– Підтримую зв’язок із вчителями, і навіть зараз у нас є спільна група для спілкування. Улюбленим предметом у школі була історія, але саме через повагу до вчителя - українська література і мова, які вела наша вже покійна викладачка. Мені подобалися людяність і підхід до учнів, наприклад, викладачка мови та літератури проводила україномовні дні, це було цікаво та корисно.
Чернігівська Медіа Група