На Чернігівщині працює не один десяток громадських організацій, спектр діяльності яких дуже широкий. Жіночі ГО вибудовують свою активність у різних напрямах: від підтримки жінок та родин, протидії гендерно обумовленому насильству та гуманітарного реагування під час війни – до відновлення і розвитку громад. Водночас одну із жіночих організацій нашого регіону можна вважати унікальною, адже вона орієнтована на збереження та популяризацію нашої минувшини. Погодьтеся, в умовах війни ця діяльність набуває неабиякого значення, оскільки йдеться про вивчення нашої ідентичності, традиційної культури, аби передати найкращі надбання локальної історії в спадок прийдешнім поколінням.
Ми поспілкувалися з представницями громадської організації «Спілка жінок Менщини», аби дізнатися більше про їхню роботу.
Від просвітницької діяльності — до впізнаваної жіночої велоспільноти
Голова Спілки жінок Менщини Інна Дудко розповідає, що організація офіційно зареєстрована 2017 року, хоча діяльність розпочала раніше. «Перші наші активності – це просвітницькі заходи, в тому числі щодо захисту прав жінок, гендерної рівності, оскільки активістками громадської організації переважно були працівниці бібліотек», - зауважує вона.
Власне проєктну діяльність планували почати з облаштування простору в бібліотеці. «Але непосидюча Вікторія Неруш сказала, що цей проєкт має дуже вузьку спрямованість і потрібно щось робити для всієї громади та навіть більше», - ділиться спогадами голова громадської організації.
Так стартувало перше опитування «Що ви знаєте про Меншину?» з подальшим туристичним проєктом. Пізніше виникла група в соцмережах «Менщина туристична». І навіть зараз багато людей асоціюють Спілку жінок Менщини саме з «Менщиною туристичною».
А власне проєкт передбачав розробку туристичних маршрутів, у тому числі велосипедних, та видання путівника «Менщина: приїдь, побач, закохайся».
«Мене цей проєкт навчив їздити на велосипеді, бо зі школи не робила цього», - трохи жартома говорить Вікторія Неруш. Але масштабно – він обʼєднав однодумців, яким цікаво подорожувати рідним краєм та відкривати невідомі сторінки минулого. «Нас знають, як жіночу велоспільноту. Це просто шалені жінки, яким під силу за день на велосипедах подолати не один десяток кілометрів», - підкреслює громадська активістка.
Членкиня організації Тетяна Москаленко зауважує, що за пʼять років поїздок не пропустила жодної. Адже це ще й про підтримку здоровʼя та хорошого самопочуття жінок, а не лише про пізнання самобутності рідного краю. Хоча і відкриттів було зроблено чимало. «Я з дитинства живу на Менщині, але так багато не знала про цей край. Кожна подорож - незабутня!», - наголошує вона.
Крім цього, організація продовжувала підтримувати і надихати жінок: організовували різні майстер-класи, проводили виставки і творчі презентації місцевих майстринь, поетес, мисткинь у місцевій бібліотеці. Власне бібліотека й була місцем роботи, творчою майстернею спілчанок Менщини.
На фото Віталій Крутий, який загинув на фронті
До речі, організація обʼєднувала не лише жінок, але й чоловіків. «Наші подорожі супроводжував історик і краєзнавець, директор краєзнавчого музею Віталій Крутий. Він був залюблений в Менщину. На превеликий жаль, чоловік загинув на фронті, захищаючи свободу і незалежність України. Нам дуже його не вистачає», - зізнаються спілчанки.
Одним із реалізованих до війни був проєкт «Менщина, якої ви не знали», що передбачав відкриття для місцевих жителів, а також туристів з Чернігова, Києва цікавих, але невідомих широкому загалу, памʼяток громади.
Перший в області фестиваль говірок
Ще одним напрямом діяльності жіночої громадської організації стали збереження і популяризація місцевого діалекту. Ідейна натхненниця проєкту — Вікторія Неруш.
«За два роки активного розвитку туристичного напряму ми обʼїздили територію всієї громади. Розробили й популяризували пʼять туристичних маршрутів. У 2022 році почалася війна, і наша організація, реагуючи на ситуацію, почала займатися гуманітарною діяльністю та допомогою тим, хто нас захищає», - розповідає громадська активістка. Спілчанки разом із іншими колегами й колежанками працювали в волонтерській майстерні, організовували благодійні кінопокази, майстер-класи тощо.
Із закриттям бібліотеки організація втратила місце свого постійного збору. Однак пізніше ГО в подарунок отримала хату в селі Максаки поблизу Мени, що спонукало до організації нових проєктів.
«Ідея популяризувати місцевий говір виникла під час повномасштабного вторгнення, коли ми обговорювали слово «паляниця» як своєрідний код, вимова і розуміння значення якого розрізняє своїх та чужих», – пояснює Вікторія Неруш.
До речі, мешканці Менської громади мають чимало слів, значення яких є незрозумілим для інших. Наприклад, слово «рахманий» означає ніжний, «сапетка» - корзина, «рундук» - ґанок, «балакати» - говорити тощо. Ідея роботи з діалектом поступово викристалізувалася в активності. Громадські активістки обʼїздили різні села громади, в яких спілкувалися з місцевими жителями та записували діалектизми.
Спочатку представниці ГО за прикладом Туристично-інформаційного центру Чернігова створили і видали настільну гру, присвячену діалектизмам Менщини, що й досі користується популярністю. А потім організували фестиваль місцевої говірки «Балачки на рундуку». Шукаючи можливості, громадська організація подала заявку на конкурс грантів та виграла його. Власне назва «Балачки на рундуку» означає «розмови на порозі».
Цьогорічний фестиваль місцевої говірки став культурною подією не лише для громади. Крім цього, це, ймовірно, перший такий захід в регіоні. Дизайнерка, яка працювала з проєктом, навіть створила рудого кота Рахмана, що став символом фестивалю, прикрасив сувенірну продукцію етнофестивалю. До фестивалю видали брошуру – словник зі словами місцевої говірки і навіть вірші на Менському діалекті. До свята команда Спілки жінок Менщини організувала кілька толок, щоб впорядкувати садибу. Фестиваль пропонував різні активності та розважальну програму. Звісно, не обійшлося і без пригощання смаколиками місцевої кухні.
Загалом «Балачки на рундуку» стали не лише святом мови, що зберігає і популяризує місцеву говірку, але й подією в культурному і громадському житті Менської громади, привабивши гостей із сусідніх громад та Чернігова.
«Деревʼяні очі Менщини» та як зберегти мозаїчні зупинки
Ще одним проєктом під час війни стали «Деревʼяні очі Менщини» – цифровізація деревʼяного різьблення, яким прикрашені житлові будинки та інші споруди в селах громади.
Авторка ідеї проєкту «Деревʼяні очі Менщини» Вікторія Царенко
Представниці Спілки жінок Менщини зазначають, що з болем дивилися на фото, як у прикордонних громадах Чернігівщини після ворожих обстрілів горять деревʼяні будинки. Багато з них були прикрашені деревʼяним мереживом, і просто стали втраченими. Ці будівлі, зведені в різний час, мали не лише матеріальну цінність для їхніх власників, а й культурну, оскільки презентували певний пласт мистецької спадщини Чернігівщини.
«Ми вирішили сфотографувати цікаві зразки деревʼяного різьблення, що прикрашає вікна, піддашки, інші частини будинків, та створити карту, яку розмістити в загальному доступі. Якщо окремі обʼєкти – такі, як земські школи, лікарні – мали цікаву історію, то ми її теж описували», - ділиться деталями проєкту Вікторія Неруш. Всього на створену в межах проєкту Гугл-мапу занесено 120 обʼєктів.
Крім цього, були виготовлені магнітики із зображеннями деревʼяного мережива, а ще – надрукувані пазли, на яких розміщено 10 унікальних зразків різьблення. Креативність спілчанок проявилася і в виготовленні штампів у вигляді орнаментів різьблення, що використовувалися потім під час майстер-класів із виготовлення шоперів.
Представниця молодшого покоління Спілки жінок Менщини Оксана Василенко координує проєкт щодо відновлення мозаїчних зупинок. Він стартував цього року. Як памʼятки монументального мистецтва зупинки мають мистецьку цінність. Але з часом переважна більшість із них перебувають у занедбаному стані. Водночас громади неохоче витрачають кошти на їх відновлення. Найчастіше це громадські ініціативи. Так сталося і в Менській громаді. Жіноча ГО виграла грант щодо проведення косметичних ремонтів на пʼяти зупинках. На зупинці в селі Волосківці спільними зусиллями замінили дах, встановили лаву, і навіть шматок мозаїки відновили. Такі ж роботи з реставрацією мозаїки вже виконані і в селі Слобідка.
Діяльність Спілки жінок Менщини не залишається непоміченою. За словами Інни Дудко, все починалося з 5-7 активних жінок, зараз їх кількість сягає 20.
«Мене часом зупиняють на дорозі, розпитують про нашу організацію та хочуть приєднатися. Погодьтеся, це висока оцінка нашої діяльності», - підкреслює вона.
Ярина Мирославська
Чернігівська Медіа Група
Журналістський матеріал підготовлено у співпраці з ГО «Асоціація демократичного розвитку» в межах реалізації проєкту «Активні й спроможні: діяльність жіночих громадських організацій Чернігівщини як реагування на вимоги часу», що підтриманий Українським Жіночим Фондом. Відповідальність за зміст інформації несе ГО «Асоціація демократичного розвитку». Представлена інформація не завжди відображає погляди УЖФ.