Іван із Новгород-Сіверщини після російської окупації долучився до лав ЗСУ та став сапером, побувавши на найгарячіших точках фронту. Але через численні контузії у воїна почався тремор рук, що унеможливило виконання бойових завдань на посаді сапера. Нині Іван продовжує проходити службу, тепер вже – у ТЦК та СП Чернігова.
Про історію воїна розповідають у Чернігівському обласному ТЦК та СП.
Іван – родом з Новгород-Сіверщини, яка на початку повномасштабної війни була в оточенні росіян. Після звільнення Чернігівщини від окупантів чоловік без вагань долучився до лав ЗС України, тож самостійно прибув до місцевого ТЦК та СП, а далі – вибув до навчального центру на підготовку. Свій бойовий шлях Іван розпочав на посаді сапера 48-ї Кам'янець-Подільської інженерної бригади:
У 2022 році ми спочатку вирушили у Гуляйполе, що на Запоріжжі. Далі - Пологівський район та Оріхове, а також Кліщіївка й Бахмут. Крім того, разом з гірсько-штурмовою бригадою тримали Соледар. Найгарячіше було, звичайно, на Бахмутському напрямку, а також у Кліщіївці. Там по нас працював танк, а у Бахмуті - і фосфором травили, і щоночі КАБи кидали.
Найбільше воїну запамʼятався бій у Берестове, що під Соледаром:
Того разу наші позиції викрили й почали «крити» то мінометами, то ПТУРом, а потім ще й з посадки почали виходити росіяни... Після цього бою кожен сапер мого підрозділу почав носити з собою не менше 9 магазинів.
Після останньої з численних контузій у воїна почався тремор рук, а подальше виконання бойових завдань на посаді сапера стало неможливим. Нині Іван продовжує проходити службу, тепер вже – у ТЦК та СП Чернігова. Окрім виходів на бойові чергування Захисник ділиться набутим у боях досвідом з побратимами та зізнається, якби міг – хотів би й надалі продовжувати службу у бойовому підрозділі, щоб пліч-о-пліч звільняти Україну від окупантів:
Якби у мене не було обмежень – я б залишився у себе в підрозділі. Після реабілітації ще кілька разів пробував виїжджати на бойові позиції, але коли почав встановлювати ОЗМ, а в цій справі треба бути максимально обережним - вкотре почався тремор рук. Хлопці мене, звичайно, підмінили... Не дивлячись на це, на позиції я виїздив до останнього, хоч міни вже не встановлював, але все одно їх носив.