До лютого 2022 року 55-річний Андрій займався адвокатською діяльністю та керував власним адвокатським бюро. Повномасштабну війну зустрів у Чернігові, на захист якого став у перші ж дні.
Розповідають історію захисника в Чернігівському обласному ТЦК та СП.
Піти на захист держави вирішив наступного дня, 25 лютого. Дружині сказав 26-го. Попросив підвезти до військкомату (ТЦК та СП – ред.). Це дійсно було обов’язком і честю. Розумів, хто, як не я, - згадує військовий. – Спочатку організовували оборону в центральній частині Чернігова. Поки був набір добровольців, видавали зброю. Потім нас перемістили на інші точки. Були на постах і на ж/д мосту, і на автомобільному.
Андрій каже, що під час оборони Чернігова зневіри не було жодної. У своєму підрозділі намагався знаходити спільну мову з кожним, підтримувати кожного, аби не занепасти духом, бо тоді, справді, ситуація була напруженою і неоднозначною. Віри Захисникам додавало те, що вони стояли за рідне місто.
Якби пав Чернігів – пав би і Київ, - переконаний чоловік.
Про тих, хто уникає служби і захисту країни, Андрій, який нині служить в ТЦК та СП Чернігівщини, говорить з нерозумінням:
Ті, хто протягом цього часу боронять Україну, дали більше двох років, щоб закінчити свої справи і підготуватися до війни - навчитися і прийти на зміну тим добровольцям, які, насправді, скалічені і морально, і фізично. Підготуватися можна спочатку теоретично, зараз все є в Інтернеті: починаючи від тактичної медицини і закінчуючи керуванням танків. Скоро і F-16 туди викладуть... Але для цього треба мати сміливість, щось уміти або чомусь навчитися.