Вже понад 2,5 роки триває повномасштабне вторгнення, і більше 10 років Україна виборює свої кордони. В ці тяжкі часи головне – не здаватися, допомагати та об’єднуватися. Як запевняє депутатка партії «Європейська солідарність» Ірина Соломаха, саме такі дії наближають нашу перемогу.
Чернігівщина, як один з північних регіонів, межує з країнами-агресорами: Росією та Білоруссю. Це важливий чинник, який негативно впливає на психологічний стан суспільства, та провокує тривожність. На думку Ірини Соломахи, наразі ПТСР присутній у всіх чернігівців, але на різних рівнях, і з цим треба боротися, як і з ворогом.
- Їхня мета – це не тільки захоплення територій, а й деморалізація, злам патріотизму, національного відчуття і сприйняття себе як українця. Це така наруга над психікою, над здоров'ям всього населення України. Ми прикордонна область, у нас цей тиск більший. Для себе я визначила, що моя внутрішня боротьба з цим зовнішнім ворогом торкається усіх соціальних ролей: і як викладача, і як волонтера, і як депутата, – зауважує Ірина Соломаха.
Серед головних напрямків, над якими цього року плідно працювала депутатка партії «Європейська Солідарність» зі своїми колегами, допомога ЗСУ, внутрішньо переселеним особам, та підтримка родин військових.
«Я їх люблю як своїх синів»
Спілкування пані Ірини з військовими проходить переважно на позитиві. «Я їх просто поважаю, і люблю як своїх синів», – наголошує депутатка. Разом зі співпартійцями, жінка передає захисникам маскувальні сітки, «кікімори», медичні засоби, сушені страви, генератори, які отримувала від міжнародних фондів, спальні мішки, та багато іншого.
Сітки та кікімори плетуть волонтери, з якими співпрацює Ірина Соломаха. Жінка також спробувала на собі цю роботу, однак чесно зізнається, що їй важко дається плетіння. Вона говорить:
- Це дуже монотонна справа, треба багато терпіння та внутрішній спокій. Я розумію, що дівчата в цьому знаходять спокій, відволікаються від стресу. В мене так не виходить. Я б звісно могла сісти і плести з усіма, але тоді б не вирішувалося багато інших важливих питань.
Для Ірини Соломахи найважче у роботі з військовими – це коли не вдається допомогти.
- Буває, що з певних фінансових чи соціальних обставин не завжди можу вчасно допомогти, і це найскладніше, – ділиться депутатка. – Хотілося б, щоб як у казці – все отримати одразу, але такі наші реалії.
Вже понад 2,5 років пані Ірина продовжує допомагати ЗСУ. Жінка говорить, що якщо є можливість допомогти захисникам, вона її не втратить, адже просто відпочивати в теплій оселі, доки хлопці щосекунди ризикують своїм життям – це не для неї.
Окрім допомоги армії, жінка підтримує й ветеранів війни. Депутатка партії «Європейська солідарність» допомагає захисникам та захисницям з інвалідністю з пошуком роботи. Представники малого та середнього бізнесу, з якими співпрацює партія, не просто працевлаштовують колишніх військових до себе, а й навчають тонкощам нової професії.
- Це дає впевненість і відчуття повноцінності нашим воїнам. Вони і так повноцінні, вони молодці, але коли людина ходить на роботу, вливається в колектив, має стабільну платню, спілкування, вона має і відчуття гідності. І це одна з можливостей повернути їм гідне життя, – пояснює Ірина Соломаха.
«Ці діти народилися в надзвичайно тяжких умовах, їх треба берегти»
Внаслідок постійного спілкування з військовими, утворився також тісний зв’язок з їхніми родинами. Як депутатка Чернігівської міської ради, пані Ірина допомагає сім’я захисників з підгузками, дитячим харчуванням, візочками та іншими речами, а також вже готується вітати малечу з Днем святого Миколая. Жінка розповідає:
- Молоді родини ЗСУ просто неймовірні. Вони наважуються народжувати дітей під час широкої війни, і це героїчний вчинок. Ми разом з колегами намагаємося знаходити якісь допоміжні речі, бо їм живеться дуже складно. Залишатися тут у Чернігові, далеко від чоловіка, не легко. Ці діти народилися в надзвичайно тяжких умовах, їх треба берегти, треба підтримувати мам, бо це наше майбутнє.
Додатковим напрямком роботи також є допомога сім’ям, рідні яких знаходяться у полоні, або вважаються зниклими безвісти. Депутатка, спільно зі своїми колегами, намагається допомогти через «Гончаренко центр», співпрацює з юристами, пише звернення в різні структури, які формують списки на обмін полоненими.
- До мене, як до депутата, звертаються члени родин, близькі яких пропали безвісти. Вони шукають можливості через будь-кого подавати заявки на пошуки. І найскладніше, що цих шляхів дуже мало. Юристи оформлюють листи до державних виконавчих органів, але це болючий і тернистий шлях. В більшості випадків ти розумієш, що знайти людину – це чудо, – ділиться Ірина Соломаха.
«Ці люди не нахлібники, вони працюють, і прагнуть працювати»
Третій напрям роботи – допомога ВПО. У Чернігові наразі багато переселенців не лише з інших областей, а й з прикордонних громад Чернігівщини. Депутатка партії «Європейська солідарність» підтримує такі родини, допомагає працевлаштуватися за фахом. Жінка наголошує:
- Людям дуже тяжко, і якщо ти можеш хоч якусь краплинку їх підтримати, то треба діяти. Я думаю, ця діяльність буде тільки розширятися, тому що це єдиний шанс залишити людей в Україні. Їх треба підтримати. Виплати дуже низькі, а багатьом ВПО їх відмінили. Але ці люди не нахлібники, вони працюють, і прагнуть працювати.
Окрім пошуку роботи, Ірина Соломаха, разом з однопартійцями, намагається робити дітям свята, а завдяки благодійним програмам допомагає з необхідними у побуті речами. «Головне їх не кинути, і підтримувати», – зазначає депутатка.
«Коли важко психологічно, я готую традиційний український борщ»
Наукова діяльність, волонтерство, робота депутата – це не легкі ролі. Окрім цього, Ірина Соломаха ще є донькою, дружиною, мамою та бабусею. Як триматися в тонусі, бути активною та не здавати морально? Пані Ірина поділилася своїм секретом
- Окрім природи, друзів, родини, мене переналаштовує кухня. Якщо я дуже зморена психологічно, то готування допомагає перезавантажитися. Раніше я для себе завжди обирала страви, які швидко готуються. Зараз, коли важко психологічно, я готую традиційний український борщ за класичною рецептурою, щоб зайняти себе на 2 години. Або це може бути плов, голубці, чи щось інше, що займає багато часу.
Жінка говорить, що така робота, плюс пізнавальні передачі на фоні, або музика, це як терапія для душі та мозку.
- На початку роблю все механічно, може й не бути настрою, але вже за годину я настільки відволікаюся на приготування, – ділиться пані Ірина. – Вже думаєш не про якісь проблеми, а про те, як не забути покласти якийсь інгредієнт, або який процес іде далі. Від цього і я отримую емоційне полегшення, і родині смачно. Тому я раджу і жінкам, і чоловікам, хто любить куховарити, поверніться до цієї практики.
Ірина Соломаха наголошує, що кожна сфера, в якій вона працює – це її свідомий вибір.
- Я впевнена в тому, що війна закінчиться. І нам треба не забувати, що ЗСУ, дитинство, материнство, медицина і освіта – це найголовніше. Мимаємо бути захищені, здорові та освічені. Для цього треба ще дуже багато працювати.