Комплекс засобів (як апаратних, так і програмних), які призначаються для збереження та швидкої обробки інформації в великих обсягах — це визначення системи зберігання даних. У статті розповідається про типи мережевих сховищ, їх основні характеристики. Читайте, щоб вибрати відповідне СЗД (https://e-server.com.ua/uk/aktivne-obladnannja/sistemi-zberigannja-danih-szd) самостійно.

Особливості роботи серверів зберігання даних

сервери зберігання даних

У СЗД встановлюються жорсткі диски або твердотільні накопичувачі, ще бувають гібридні рішення. Однак це не те ж саме, що класичний, призначений для користувача, вінчестер. У них більш складна архітектура, до того ж сховища файлів можна об'єднувати в мережу передачі даних. Крім того, такі сховища оснащені спеціальним програмним забезпеченням для управління. Моделі підтримують сучасні технології створення резервних копій, а також віртуалізації та стиснення.

Відзначимо, що виробники випускають моделі у двох форм-факторах: класичному настільно-напольному (Tower) і стійковому (Rackmount) — для монтажу в телекомунікаційні шафи та стійки.

Пристрої відрізняються характеристиками, від яких залежить сфера використання того чи іншого сховища.

3 типу СЗД за рівнями

У цьому розділі — про відмінності способів, за допомогою яких системи зберігають інформацію. Отже, рівень може бути:

  1. Блоковим — такий сервер використовується як класичний накопичувач. З його допомогою можна створити декілька логічних розділів, форматувати диски. На нього можна ставити операційну систему. Але тут дані зберігаються як блоки, що зрозуміло з назви. Завдяки цьому обробка інформації здійснюються швидше, ніж якби вона зберігалася у вигляді звичайних файлів. Такий варіант підходить для ресурсомістких обчислень, його беруть для систем, які відрізняються високою продуктивністю. Однак така система непроста в налаштуванні, та й ціна СЗД такого типу чимала.

  2. Файловим — дані розміщуються в папках, каталогах, у вигляді файлів. Це дешеве СЗД. Воно призначене для даних, які не використовуються для складних обчислень. Такий пристрій підійде для фільмів і фото, документів, ігор та інших подібних файлів. Відзначимо, що якщо накопичиться велика кількість даних, то ускладниться ієрархія каталогів, що може знизити швидкість обробки інформації. З цієї причини моделі з таким типом зберігання не застосовують для задач, що вимагають швидкого відгуку.

  3. Об'єктним — такі сховища здатні працювати з петабайтами даних, які до того ж ніяк не структуровані. Кожна одиниця інформації — це об'єкт. Вона має власний унікальний ID і метадані. По суті, це система зберігання баз даних, яка можна застосовувати в аналітиці та машинному навчанні, для збереження «важких» резервних копій і медіафайлів, хостингу сайтів. А ось за швидкістю обробки транзакційних навантажень такий тип зберігання поступається блоковому варіанту.

Примітка: файловий тип зберігання найчастіше використовується в СЗД типу NAS, а блоковий — в SAN. Що це таке, зараз розберемося.

Поширені види СЗД за мережевим доступом

Таких всього два. Перший — NAS, що розшифровується як network-attached storage. Пристрій являє собою інтегрований в мережу файловий сервер. Моделі надають доступ до інформації за допомогою одного з двох протоколів. Так, NFS застосовується в UNIX/Linux, а CIFS — актуальний для операційних систем Windows. NAS сервер призначений для роботи з інформацією на дисках, до якої потрібно організувати загальний доступ — з різних пристроїв одночасно. Це реалізується завдяки підключенню до інтернету через комутатор або ж роутер і виходу в локальну мережу.

SAN — це storage area network. Іншими словами, це мережа, призначена для застосування сховищ різних типів: не тільки жорстких і твердотільних накопичувачів, а й стрічкових масивів, CD і DVD. При цьому ОС сприймає його як одне сховище. Тобто операційка бачить його як один мережевий диск. Для роботи такого пристрою застосовуються протоколи FibreChannel і iSCSI. Як правило, щоб підключити такий сервер до ПК, потрібен спеціальний перехідник HBA. Як ми вже згадували, в основному в таких пристроях інформація зберігається блоками.

З урахуванням вищевикладеного стає зрозуміло, чим відрізняється система зберігання даних від мережевого сховища. SAN СЗД — це мережа зберігання інформації, а NAS — система, яка за своєю суттю є диском.

Примітка: зараз поділ СЗД SAN/NAS вже не проходить так строго, як це було раніше. Річ у тому, що як тільки з'явився iSCSI протокол, на ринку з'явилося все більше гібридних рішень.

Як правильно вибрати СЗД за ключовими параметрами

Щоб купити «правильне» сховище, потрібно визначитися, які завдання воно виконуватиме. Так, необхідно враховувати тип даних, оскільки вони можуть оброблятися по-різному, вимагати різних технологій стиснення та швидкості доступу. Також важливий обсяг інформації, яка буде зберігатися й оброблятися СЗД. Від цього залежить, які накопичувачі потрібні. Придивіться й до кількості накопичувачів, яке можна встановити в сховище. Як правило, малим компаніям достатньо дводискового пристрою, для дому — СЗД з 1 або 2 дисками. Великим організаціям варто придивитися до моделей, які вміщують значно більшу кількість накопичувачів.

Порада: при покупці зверніть увагу на те, які RAID масиви може створювати система. Просте віддзеркалення підійде домашнім системам та малим офісам, а ось RAID 5, 6, 10 знадобляться великим компаніям, оскільки вони більш відмовостійкі. Для більшої захищеності інформації можна придбати СЗД з вбудованим фаєрволом, можливістю налаштування рівнів доступу.

Щоб оцінити здатність сховища до відновлення після збою, слід придивитися до показників:

  • RPO — точка відновлення. Відображає період, за який можуть бути загублені дані. Це період між часом, коли була створена остання копія, та збоєм. Наприклад, якщо показник становить 6 годин, значить якщо щось трапиться, то можуть загубитися створені протягом останніх шести годин дані.

  • RTO — це час відновлення, тобто інтервал, протягом якого сховище буде знову доступним, після того як в його роботі відбудеться збій. Цей показник дозволяє оцінити, у скільки обійдеться простой.

Поговоримо про резервне копіювання. Це теж важливий параметр вибору. Залежно від певних завдань і необхідного ступеня захисту, підбирається певний тип створення резервних копій. Те ж і з розміщенням: інформацію, включаючи копії, можна зберігати в СЗД, які знаходяться в різних місцях, наприклад, віддалених одна від одної дата-центрах.

Примітка: крім бекапів можна робити снепшоти — швидкі «знімки», що дозволяють відкотитися на останню нормально працюючу версію системи.

Отже, вибираючи СЗД сховище, зверніть увагу на функцію реплікації. Вона може бути:

  1. Синхронною — інформація віддзеркалюються на два сховища або пару внутрішніх розділів системи. Блоки інформації записуються по черзі.

  2. Асинхронною — резервна копія створюється не під час запису оригінального файлу, а в заданий час.

  3. Напівсинхронною — це варіант 2-в-1. Якщо швидкість каналу дозволяє, то копії створюються в режимі синхронної реплікації, а якщо продуктивність падає, то дані обробити асинхронно, але процес створення резерву перерветься.

Примітка: для економії місця сховища використовують дедупликацію. В цьому випадку в резервну копію зберігаються лише змінені дані.

Сховища різних типів та параметрів можна подивитися та придбати на нашому сайті.