Раніше вважали, що рівна і гладка обручка — запорука спокійного та щасливого сімейного життя. З плином часу традиції змінилися. Сучасні молодята можуть вибрати й купити обручки, які подобаються саме їм, тому що на міцність шлюбу впливають зовсім інші чинники.
Хто перший
Де й за яких обставин каблучка стала обов'язковим атрибутом створення сім’ї, достеменно невідомо. Історики пропонують дві найімовірніші гіпотези:
- III тисячоліття до н. е. — молодята в Стародавньому Єгипті на знак щирого кохання та серйозних намірів почали обмінюватися обручками (для фараонів їх виготовляли із золота, для звичайного люду — з осоки, кісток або шкіри тварин);
- II ст. до н. е. — у Стародавньому Римі виникла традиція, за якою наречений дарував своїй обраниці золоту й мідну каблучки: одну — для урочистих подій, іншу — на щодень (за іншою версією мідний перстень отримував батько нареченої).
У деяких народів минувшини молоді люди після одруження носили не каблучки на пальцях, а браслети на ногах. На Руських землях як символ шлюбу використовували монети. Їх підвішували на шиї як намисто.
Чи носять обручки на мізинцях
Від XII ст. традиція обмінюватися обручками набула значного поширення і залишається актуальною донині. Спосіб їхнього носіння залежить від багатьох факторів:
- національності та віросповідання молодят;
- сімейних традицій;
- професійної діяльності (іноді перстень заважає виконувати роботу);
- особистих смаків та вподобань — є жінки, які носять обручку на шиї на ланцюжку, ближче до серця — так вони підкреслюють силу свого кохання (хоча в деяких країнах такий спосіб вибирають розлучені або вдівці);
- домовленостей між нареченими.
Мешканці Стародавнього Єгипту вважали, що через безіменний палець лівої руки проходить так звана «вена любові», яка пов’язана із серцем і впливає на міцність почуттів у парі. Тому саме на нього молодята надівали весільні каблучки. Європейці в різні часи їх носили на мізинці або на великому пальці.
Загалом більшість людей на планеті носить обручки на лівій руці. Хоча були (і є) інші варіанти:
- Православні християни вважають, що за правим плечем кожної людини постійно слідує ангел-охоронець. Щоб він оберігав сімейне щастя, обручка має бути на цій руці.
- Єврейська наречена надіває каблучку на вказівний палець — на видноті вона постійно нагадуватиме дівчині про нові ролі та обов’язки. Згодом молода дружина визначатиме сама, на якій фаланзі її носити.
- Католики та мусульмани підтримують традицію, за якою каблучку — символ шлюбу — носять на лівій руці.
Безіменний палець найменше залучений до виконання різних справ. Тому саме на ньому зазвичай носять обручки.
Гравіювання, вставки, інкрустації
Конфігурація знаку шлюбної вірності змінювалася із часом: були обручки у вигляді рукостискання, головоломки, з коронами й серцями. Їх виготовляли з різних матеріалів, оздоблювали коштовними каменями, наносили гравіювання чи спеціальні покриття.
Перші металеві шлюбні каблучки виготовили римляни. Вони мали вигляд стилізованих ключів і символізували рівність чоловіка і дружини в їхніх правах та обов’язках. Поляни та древляни теж виливали шлюбні прикраси з металу й зображали на них візерунок, який імітував переплетіння (або плели їх із дроту).
Вибір сучасних обручок приголомшує:
- класичні;
- з діамантом, фіанітом або розсипом каменів;
- з алмазною гранню.
Усі каблучки-весільні обереги незалежно від матеріального втілення символізують безмежне кохання, відданість та вірність, які мають завжди панувати в сім’ї.
