Сергій Березенко: Чернігів – це майданчик для обміну досвідом молодих політиків

ПОЗИЦІЯ.Делегація молодих німецьких політиків – депутатів тамтешнього парламенту (Бундестагу) – відвідала Чернігів, щоб ознайомити українських самоврядників з основами європейської демократії.

Мета єдина – навчити посадовців і депутатів різних рівнів більше спілкуватися між собою: обмінюватися досвідом, бути прозорими та підзвітними, учити народних і місцевих депутатів, мажоритарників і списочників. 

Чернігів – це майданчик для обміну досвідом молодих політиків. Разом із німецькою делегацією до нашого міста завітало й представництво програми «USAID РАДА», щоб розповісти про успіхи проекту «Модельний округ», який розрахований на 5 років та включає 7 народних депутатів із різних куточків України і теж сприяє співпраці з виборцями.

Програма «РАДА» запроваджує нові публічні інструменти роботи з громадою – відкриті громадські слухання, мобільний додаток «е-РАДА», буквально відкриття віртуальних приймалень нардепів, де є і моніторинг звернень, і електронні карти округу, і функція онлайн-петицій, а ще – аналіз ефективності певного обранця, його робота у фракціях, округах тощо.

Як з’ясувалося, резон у цьому є, бо, за статистикою, лише 20% українських нардепів, обраних у загальнодержавному багатомандатному окрузі, звітують перед громадою і спілкуються з виборцями. До проекту приєднався народний депутат із Чернігівської області Олександр Черненко, підтримав цю ініціативу й мажоритарник Сергій Березенко. Сам він звітує перед виборцями щороку, тому проблем із комунікацією немає – щодня у його приймальні опрацьовують щонайменше 5–6 звернень від чернігівців.

Україна і Німеччина: спільне та відмінне в роботі депутатів

За словами Сергія Березенка, українська й німецька виборчі системи мають чимало спільного, зрештою саме німецьку модель обрали як взірець для парламентських виборів у 2015 році. Ідеться про змішане представництво в радах – половина депутатів обирається за пропорційним принципом, половина – за мажоритарним, тобто в округах. Єдина відмінність – в Україні кількість мандатів у Верховній Раді незмінна, а от у німецькому Бундестазі кількість обранців може варіюватися залежно від уподобань громад.

«Свого часу ця новація була сприйнята вельми неоднозначно. Бо навіть якщо кандидат і перемагав в окрузі, це ще не означало, що він стане депутатом місцевої ради»,– розповів Сергій Березенко.

Однак така система дала змогу суттєво вплинути на склад і якість депутатів. Відтак у країні почали реалізуватися реформи, і однією з найуспішніших вважають децентралізаційну, бо саме вона допомогла нарешті сконцентрувати великі кошти в регіонах – те, чого ніколи не було раніше. І з’явилася можливість реалізовувати великі інфраструктурні проекти, не озираючись на офіційний Київ, за допомогою державних фондів – регіонального розвитку та соціально-економічного розвитку. Одначе до коштів останнього мають відношення тільки мажоритарники.

«Це 5-6 мільярдів гривень щорічно в межах цілої країни, які розподіляються на регіони відповідно до зауважень депутатів-мажоритарників. Особисто мій результат – це 43 мільйони гривень, які я зміг додатково залучити у свій округ. Це серйозна підтримка місцевих громад. Чернігівщина має 6 депутатів-мажоритарників, тому потенційно допомога на всю область може становити 300 мільйонів гривень на рік»,– зауважив Сергій Березенко.

Минулого року завдяки децентралізаційним прагненням в Україні вдалося реалізувати проекти загальною вартістю в 100 мільярдів гривень на умовах співфінансування, де одна половина коштів – то місцеві бюджети, а друга – кошти Державного бюджету.

У Німеччині мажоритарники почуваються вільніше за списочників

У Німеччині також є і списочники від партій, і депутати, обрані в одномандатних округах. За словами Карстена Кьобера, заступника голови Комітету з питань економіки та енергетики в Бундестазі, у його країні теж є певні відмінності між депутатами, обраними за різними системами. Сам він уже двічі обирався до парламенту – у 2013 і 2017 роках.

«Ми як мажоритарники більше залежимо від виборців і партійних керівників на місцях, але не залежимо від партій на федеральному рівні. Ми вільніші в своїх волевиявленнях із того чи іншого питання. А от списочники більше «зв’язані». Звісно, у нас ще є сесійні тижні та час роботи в округах. Здебільшого в нас один округ – це десь від 200 до 250 тисяч виборців»,– роз’яснив Карстен Кьобер.

Його колега Марк Хауптманн пояснює принципи роботи німецького мажоритарника: їм теж дозволяється мати кілька приймалень в окрузі, щоправда, територія одного округу може суттєво відрізнятися від іншого.

«От Карстену, щоб потрапити в одну зі своїх 4 приймалень (вони розташовані в місті), досить сісти в електричку, у мене ж – сільський округ, тому інколи доводиться годинами їхати на автомобілі, щоб поспілкуватися з громадою»,– розповів Марк Хауптманн. 

«Чим ми займаємося? У Німеччині нині активно впроваджують широкосмуговий Інтернет, на це виділяються значні кошти – кілька мільярдів євро. Лише на мій округ виділено за останні роки з федерального бюджету приблизно 30 мільйонів. Ми як депутати координуємо цю роботу між місцевим рівнем і федеральним. У сусідній Швейцарії є гарний досвід реалізації різних законопроектів за допомогою прямої демократії – на референдумах. А в різнорідній Німеччині зробити це було б складно. Тому в нас більше така зв’язувальна функція».

Давнє місто, яке потребує інвестицій

Між роботою знайшовся час і для культурних оглядин. Для деяких німецьких представників візити до Чернігова вже стали звичкою. Пані Габріеле Бауманн, керівниця Фонду Конрада Аденауера в Україні, зауважує: сюди вона приїжджає уже не вперше, тому основні історичні місця Чернігова знає. Але цінує його за інше:

«Це стародавнє місто, архітектурне, історичне. Мені подобається тут бувати, із задоволенням повертаюся сюди щоразу. Ми в Європі любимо таку атмосферу».

Окрім спілкування з народними депутатами, німецькі делегати зустрілися з Чернігівським міським головою та головою облдержадміністрації. Щоправда, там спілкування стосувалося більше економічних, аніж політичних тематик – інвестування, демографічна криза, нові робочі місця. Як зауважили представники місцевої влади, Чернігів нині дуже потребує співпраці з європейськими країнами – нам потрібні фінансові вливання для створення нових робочих місць, розбудови культурних проектів. Бо таким чином буде перспектива і зростатиме дохід, а чернігівська молодь не полишатиме місто в пошуках кращого майбутнього.