Максим Микитась: «Мрію, щоб у моєму окрузі всі школи були переможними»

Майже сотню найкращих учнів – у спорті, наукових дисциплінах, навчанні, громадському житті – нагороджували в Ріпках цього травня. Відзначали урочисто: з нагородами, кубками, цінними подарунками, грамотами й подяками. Усі святкові атрибути наявні – повна зала глядачів, фанфари, вітальні промови, стиль одягу, селфі, почесні гості. Чим не варіант вручення відомої кіно-премії? Загалом це досить давня традиція в Ріпкинському районі – вшановувати найкращих учнів. Зазвичай це влаштовували на Різдво, але цього року вирішили змінити концепцію, і на зміну «Різдвяним зустрічам» прийшли травневі.

Організатором заходу виступив відділ освіти Ріпкинської райдержадміністрації, долучився до події на правах місцевого народного депутата і Максим Микитась. Кількагодинна урочиста програма з повним аншлагом відбулася в Ріпкинській школі № 2. Про те, у яких умовах нині зростають майбутні чемпіони, і про те, як виростити успішну дитину, ми вам і розповімо.

Леонід Багмут, начальник відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Ріпкинської РДА, розповідає: колись після проведення районного етапу олімпіад вшановували переможців цих заходів. Зазвичай це відбувалося на Різдво. Але разом із тим місцеві таланти брали участь в олімпіадах обласного рівня, мистецьких конкурсах і конкурсах робіт Малої академії наук, учительських конкурсах педагогічної майстерності, тому адміністрація вирішила, що варто відтермінувати «Різдвяні зустрічі», щоб гідно привітати всіх юних переможців. Кращим виявився період наприкінці навчального року. Так поступово захід перетворився на «Сузір’я талантів», яке і влаштовують на знак шани до учнівських перемог.

Приєднався до події і Максим Микитась. Від його імені переможцям спортивних змагань різного рівня вручили цінні подарунки – спортивне знаряддя, відзначили і вчителів, які допомагали учням, – для них теж підготували приємні сюрпризи.

Загалом із 2-ю школою в Ріпках у народного депутата склалися давні та дружні стосунки. За його підтримки тут ідуть роботи з облаштування другого лінгафонного кабінету.

«Цій школі вдалося неймовірне, – говорить Максим Микитась. – Свого часу вона мене вразила так, як доти не вражала жодна столична. Тут плекають співпрацю з багатьма міжнародними організаціями, тут створюється неймовірна матеріально-технічна база, а які тут діти! Це дійсно унікальний заклад, який би зробив честь і Києву. Сьогодні 2-га школа – єдиний опорний заклад району. Тому моя мета – зробити його максимально якісним, теплим, забезпеченим усім необхідним. І це вже відбувається. Ми облаштовуємо другий лінгафонний кабінет, бо тут серйозно працюють у напрямку вивчення іноземних мов, купуємо сюди мультимедійне обладнання, щоб у дітей була вся необхідна база, та якісні сучасні меблі. Ця школа класна, мрію, щоб у моєму окрузі всі були такими. Будемо спрямовувати на це всі наші зусилля. Вітання справжнім переможцям!»

Леонід Багмут зауважує: співпраця по району з Максимом Микитасем і справді вимальовується масштабна.

«Кошти на придбання меблів і мультимедійного обладнання, окрім Ріпок, також отримали Добрянська, Любецька і Вербицька школи, – говорить посадовець. – Загалом 4 школи. Ідеться, в середньому, про 400 тисяч гривень на школу у співвідношенні 200–230 тисяч на меблі та мультимедійне обладнання».

Без англійської тепер ніяк

Нині в полі зору освітян закупівля шкільних автобусів, підтримка інших, не опорних шкіл. Директор Ріпкинської школи № 2 Сергій Лебедко не приховує радості, адже серед тих, кого вітали на сцені, багато і його вихованців.

«Наші діти з успіхом беруть участь в обласних олімпіадах з англійської мови, дехто навіть уже навчається за кордоном, їздить у навчальні мандрівки до Швейцарії, – розповідає директор. – Усе це стало можливим завдяки якісному обладнанню і співпраці з місцевою адміністрацією та Максимом Вікторовичем. Ми якраз робимо ремонт у нашому лінгафонному кабінеті, міняємо вікно. Кабінет створюється із розрахунку на 15–16 учнів. Там запрацює швидкісний Інтернет. Буде проектор, 10 ноутбуків, мультимедійна дошка».

Через велику активність школи у вивченні мов нині тут думають і про третій лінгафонний кабінет. І в цьому є сенс, бо лише нинішнього року двоє учнів школи пройшли спеціальний відбір і стажуватимуться у Швейцарії. Торік таких дітей було четверо.

Учителька Оксана Савенко викладає у 2-й школі англійську мову. Вона зізнається, що нині легше опановувати предмет, бо матеріально-технічна база з року в рік поліпшується. Особливо цьому сприяє доступ до Інтернету, підтримка Максима Микитася. Її учень Ростислав Кашуба – теж лауреат «Сузір’я талантів»: він переміг у районній олімпіаді та став дипломантом обласного етапу.

«Ми з Ростиславом працюємо над результатами вже багато років, – ділиться вчителька. – Як під час уроків, так і в позаурочний час. Та тут, я думаю, усе ж головну роль відіграє бажання самого учня прагнути до перемог. Усе ж поступово відбувається – спочатку районний етап, потім обласний».

Ростислав говорить: попри те, що в Ріпках його рівень та успіх високо цінують, йому самому ще є над чим попрацювати щодо володіння англійською. Хлопець своє майбутнє пов’язує із філологією, хоче бути перекладачем. У Чернігові на обласній олімпіаді таки було важкувато, проте він не засмучується: «Там досить складно було, у всіх достатньо високий рівень і знань, і мовлення. Але я готовий працювати далі».

Українська – теж у фаворі

П’ятикласницю зі школи № 2 Вікторію Примакову відзначили на «Сузір’ї» за знання не англійської (хоча дівчинка із задоволенням штудіює мови), а української мови. Учениця написала твір у рамках участі в Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, який відбувся взимку поточного року. Для цього їй довелося майже весь свій вільний час присвятити додатковому навчанню.

«Учила правила граматики української мови, читала біографію Тараса Григоровича, важко було», – говорить вона.

Коли Вікторію запитуєш, який то диплом за рахунком, вона відповідає просто: не рахувала. У неї вдома таких уже зо два десятки. Звикла. Учителька Віки пані Алла Приходько її доповнює: «Знаєте, щоб учень став переможцем конкурсу, потрібно дуже багато спільної роботи дитини і вчителя. Тобто, щоб дитина досягла успіху, треба з нею працювати роками, а не лише в рамках підготовки до олімпіади. Це вимагає дуже багато знань і від учителя, терпіння, часу. Інколи доводиться жертвувати і власним часом».

У Ріпках зростає майбутня футбольна зірка України

Інший переможець, мабуть, наймолодший футбольний капітан Чернігівщини – четвертокласник Данило Дасюк. Він уже 2,5 року займається футболом. Попри маленький вік, уже має чималий досвід, опікується цілою футбольною командою. Його кумири – виключно зірки: Мессі, Неймар, Андрій Ярмоленко. З останнім навіть удалося поспілкуватися під час турніру в Чернігові: відомий чернігівець подарував юному фану свій автограф.

«У мене класна команда, – говорить юний капітан. – Завжди настановлюю їх перед матчем так: головне, що ми граємо, що ми беремо в цьому участь. Інколи з ними буває складно, бо в команді є і старші за мене хлопці – із 5 чи 6 класу. Але грати в футбол – то моя мрія».

Данило каже, що бабуся на нього весь час свариться за розбиті коліна і пропонує йому спокійніше заняття – танці. Та хлопчик не погоджується: футбол для нього – все. Щоб підтримати його чемпіонські прагнення, команда Максима Микитася подарувала хлопцеві комплект футбольних м’ячів.

Ось такі вони – таланти землі Ріпкинської. Кожного року яскравих дітей тут народжується дедалі більше, розповідають місцеві вчителі. У чому головний секрет – у батьках, кліматі, учителях чи школі, достеменно невідомо. Та є одне припущення. Колись саме з локальних успіхів починалася слава відомої на весь світ фінської системи освіти. Про свій секрет фіни говорять просто: вкладали гроші в невеликі сільські школи, щоб кожна дитина мала рівні можливості для розвитку. Схоже, що в Ріпках цей концепт теж узяли до уваги.