Після потопу. Як за два с половиною тижні після негоди живуть вулиці Декабристів і Могилянського

Сильна злива 30 червня підтопила близько 110 домогосподарств на 40 вулицях Чернігова, трьох чоловік госпіталізували, десятки людей відселили з їх помешкань. Роботи з ліквідації наслідків зливи тривали кілька днів, а саму негоду визнали надзвичайною ситуацією місцевого рівня. З дня лиха минуло два тижні, люди й далі намагаються привести будинки до ладу. Експерти мають завершити оцінку збитків у місті до 20 липня, міська влада сподівається отримати їх відшкодування із державного фонду.

Вулиця Декабристів

Увечеріпісля підтоплення 30 червня пенсіонерка ГаннаПістонова розбирала завали з меблів у своєму приватному будинку (вул. Декабристів, 6). Рівень води в її домі піднявся більше як на півтора метра. Її дім – один із 110 підтоплених, вона – одна з трьох госпіталізованих.

Через два тижні після негоди Ганна Пістонова так само розбирає й сушить, як каже, увесь дім. На порозі спить пес Карат. Два тижні тому під час евакуації рятувальники посадили його в човен до хазяйки й витягли на вулицю Небаби. Звідти жінку забрала швидка. Пес повернувся додому, коли зійшла вода.

– Я й досі лежу в лікарні, тепер – у неврології. Лікарі не дозволяють, але намагаюся на день приїжджати додому, щоб прибирати, слідкувати за стінами, аби ніхто не заліз і не вкрав. Але що тут тепер вкрадеш, отой брудний досі мокрий килим?

У її домі, після приїзду народного депутата Олега Ляшка, молоді хлопці роблять ремонт. Правда, жінка не знає, хто вони такі, – просто хлопці з якогось училища, спілкуються з нею, допомагають. Серед двору лежить величезний брудний ворсовий килим, після вихідних його спробують якось почистити.

– Ці тижні після дощу важкі, треба було постійно ходити, хтось дзвонив і казав, зробіть те, те, напишіть і принесіть те, те, а я нічого не розумію. Молоді швидко все поробили, пенсіонери так не можуть. Отримала у міській раді п’ять тисяч гривень. Одразу сказали піднятися на інший поверх – там будуть експерти, які мені, як пільговику, безкоштовно оцінять збитки. А в кого нема пільг, ті мали платити їм три з половиною тисячі з тих п’яти. Але не всі, хтось від тих експертів відмовився.

Після негоди у місті почалася робота з визначення розміру збитків приватних домоволодінь, міських установ, організацій та підприємств. Сказали, що розглядати треба три варіанти оцінки втрат: нерухомість, побутові речі (техніка, меблі), рухоме майно.

Місто вирішило не втручатися у право кожного самостійно обирати експерта для оцінки втрат майна. Міський голова сказав, що буде правильно, якщо люди самі звернуться до експертів, знатимуть терміни їх робіт – тоді не буде зайвих звинувачень. Люди просто принесуть всі документи від експертів, за документи відповідатимуть експерти.

Ціну експертизи жителі мали узгоджувати з організаціями самостійно. Спочатку за оцінку втрат нерухомого майна організації запросили в людей 10 000 грн. Пізніше – знизили до 3 500. З міського бюджету всі постраждалі отримують фіксовану суму – 5 000 гривень. З них люди брали гроші й на експертів.

–Не розумію, що й мені дали п’ять тисяч гривень, і тим, у кого тільки трохи води було. Бо ті, хто мало постраждав, – їм може вистачити на якийсь ремонт, а в мене подивіться, – жінка обводить рукою двір, захаращений речами, одягом і взуттям, – нема більше нічого в мене.

Пенсіонерка тиждень просила собі розкладачку, щоб десь спати, ліжка й дивани ще вологі, але їй відказували, що поки вона в лікарні, то хай цим не переймається. Тому жінка хвилюється за їжу для собаки й кота. Але приносять і їжу, і якийсь одяг, і постіль.

–На вулиці всі два тижні стояв намет, оце його тільки прибрали. Там давали обіди, пиріжки, гречку, макарони, чай гарячий. Але не всі були чесні, дехто з вулиці приходив, хто живе наверху, кого не затопило, але все одно брав собі їсти. Наче й хай беруть, а наче й не гарно.

Ганна Пістонова каже, що експерти приходили, дивилися план будинку, фотографували, міряли стінки. Що робити з побутовими речами – жінка не знала й зараз розуміє не до кінця.

– Телевізор не працює, газова плита ледь працює, не всі конфорки горять. У понеділок мені подзвонили й кажуть: сьогодні останній день, коли можна подати список втрачених речей. Сказали написати список майна і його ціну – а звідки знати, що скільки коштує? – говорить жінка і показує під собою перевернутий радянський диван, на якому сидимо посеред двору. – Дозволили принести цей список у понеділок. Скажи, цей диван ще коштує?

Сусід Ганни Пістонової, 52-річний Олександр Карасьов, витягає відрами з погребу пісок. У погребі завалилася стіна. Водою зняло шматки паркану й вимило цегляний фундамент. Протягом цих двох тижнів розбирали й складали цеглу.

–У будинку важко спати й дихати від вологи, усі ці дні ми те й робимо, що тягаємо, носимо, перекидаємо, а відчуття таке, наче нічого не змінилося, ніби воду у відро з діркою черпаєш. Але черпаєш не воду, а пісок, а мокрий пісок у погребі – важкий.

Олександр каже, що йому нема про що говорити. Звісно, мовить, у порівнянні з сусідкою майже не постраждав, але проблем тепер теж має.

– Хіба хтось колись перевіряв нашу вулицю на те, скільки вона може прийняти води. Хай перестануть приходити й питати, чому ми тут оселилися, замість щоб привести до ладу злив і каналізацію. Вода із Жабинського, Любецької, Льотної, Небаби й проспекту Миру – вся йде сюди. А земля навколо нас – пісок і щебінь, який разом із водою котиться на наші двори.

Таких підтоплень чоловік не пам’ятає. Гадає, що автокооператив поставив собі трубу малого діаметру й та труба пропускає стільки води, щоб не затопило автокооператив. Решта води – тепер іде на них.

Міський голова на нараді ще 5 липня дав завдання перевірити реальний діаметр дощового колектору, з яким пов’язують затоплення вулиці Декабристів і Могилянського. Припускали, що окремі ділянки колектору могли бути замінені на менші діаметром. По шляху колектору й розташований гаражний автокооператив №29. Якщо встановлять, що кооператив винен, то місто піде в суд, щоб визнати ці гаражі незаконними й змусити власників або знести їх, або привести до ладу.

Олександр Карасьов теж отримав 5 000 гривень, 3 500 одразу віддав експертам за оцінку нерухомого майна. На побутові речі, каже, треба окремі експерти, які можуть коштувати йому й до 10 тисяч. Страхування будинок не мав.

–Будь-яка людина розуміє, що таке ремонт. Оце все – гірше, бо ти цього не планував. Ти прокинувся вранці й побачив свій дім зруйнованим. Добре, якось оцінимо майно. А як бути з книгами або з марками, кого хвилює те, що в мене п’ять клясерів з марками, які я в молодості збирав, як бути з фотоальбомами? Це теж цінність, хоч і не дах над головою.

Вулиця Могилянського

Сусідня вулиця – Михайла Могилянського. Родина Ульянових, яка мешкає тут усе життя, заводить у дім, показує облуплені стіни, за стінами видно, що води було дещо менше від півметра. Показують меблі, які придбали рік тому. Низ шаф пошкодила вода. Василь Ульянов електрик, завжди, ніби відчував, усі розетки робив високо, щоб їх ніколи не залило. Дружина Василя Галина каже, що їх затопило вперше. У 2010 році їй пригадується великий дощ. Вода ніколи не доходила далі порога.

– Оце була наша спальня, – жінка показу порожню кімнату, на стінах зрізані шпалери, видно, що посипалася стінка. – Не знімайте взуття, ми вже два тижні не виведемо грязь, перемо речі по п’ять разів, сушимо. Боюся думати, що там під підлогою. Зараз я сплю в коридорі, чоловік на розкладачці в іншім коридорі. До нас на літо приїхала племінниця, маємо для неї ліжко, але ж у сирій кімнаті.

Родина Ульянових теж вважає, що винен автокооператив. Про це говорили й чиновники, які приїжджали до них на вулицю. Прізвища того, хто ці гаражі побудував, людям не називають.

Василь Ульянов каже, що стоянка в яру, на якій 30 червня затопило десятки авто, сьогодні порожня. За часів його дитинства на цьому місці було озеро, яке називали озером пана Рашевського.

Потім, за словами чоловіка, там поклали каналізацію, озеро затягувалося піском, з’явилося невелике футбольне поле. Після розпаду СРСР територію обнесли парканом і з’явилася стоянка.

– Ми собі думаємо, – Василь Ульянов виходить з будинку, – що все відновимо, візьмемо кредити, на виплат, повернемо собі свій дім. Але дощі ще будуть, ще будуть у липні, у серпні, восени. Тому немає сенсу щось починати, поки нема впевненості, що наступний дощ нас знову не залишить без нічого. Ті експерти, які взяли три з половиною тисячі, приходили, але вони займаються нерухомим майном. Побутові речі оцінюють інші, на них треба тисяч десять, але не факт, що хоч щось з тих речей нам потім компенсують.

Ольга Бридюк живе з чоловіком і дітьми на вулиці Могилянського, під будівельним майданчиком багатоповерхівки на вулиці Козацькій. З будівництва вниз на вулицю жінки зробили невеликий злив, який закінчується біля територій приватних будинків. Вулиця похила – і вода зі зливу котиться у двори.

– Ми ходили туди, лаялися, просили, але все залишається як є. Вода звідти йде до нас на городи й змиває все, що посадимо. Тому ми більше й не садимо. І так уже два роки.

Ольга заводить у дім, каже, що поволі відходять від підтоплення, на перший погляд усе добре, але від стін можна відхиляти плінтуси. Ольга, як і Ульянови, боїться думати, що там під підлогою, починати її розбирати – теж зараз не можуть. Молодшій доньці важко спати в сирості, у неї бронхіальна астма, дівчинка кашляє.

– Усі отримали однакові гроші – п’ять тисяч гривень. Хоч наша вулиця має менші збитки, ніж та ж Декабристів. Це не зовсім чесно, – говорить Ольга. – Коли пішов дощ, коли зрозуміли, що підтоплює, то кинулися всім помагати, бо здалося, ніби нас не дуже топить. Потім відкрили сараї, погреби й побачили, що ми втратили і техніку, і речі господарчі. Ціни писали чесні, порахували, що маємо збитків на двадцять дві тисячі.

Ця родина не віддавала 3 500 на експертів, кажуть, що самі працюватимуть й поволі все відновлять. Два тижні вони так само носять, прибирають, ремонтують. Їх лякає будинок над ними й яким може бути наступний дощ.

Будівельники (компанія «УкрСіверБуд») коментувати щось із цього приводу не захотіли.

Міська влада про збитки на сьогодні

Начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради Григорій Годун сказав, що власники 43 домогосподарств у Чернігові замовили експертну оцінку втрат нерухомого майна. Ця оцінка треба й для того, щоб претендувати на відшкодування збитків з держбюджету.

Загальна сума збитків ще не відома. Комісії районних рад, які обстежували підтоплені приватні будинки після заяв постраждалих на одержання допомоги від міста, називають 7 мільйонів гривень.

Міська комунальна власність має збитків на 39 мільйонів 435 тисяч. Ця цифра не остаточна.

За нормами законодавства, кваліфікація надзвичайної ситуації як «надзвичайна ситуація регіонального рівня» починається від суми завданих нею збитків у 56 мільйонів 250 тисяч гривень.