Чи є в чернігівців домашні улюбленці?

Котики, песики, рибки, хом’ячки… – усе це домашні улюбленці, з якими кожен із нас хоч раз у житті та був пов’язаний. Особливо в дитинстві – якщо в самого не було того ж песика, то грався з сусідським або в бабусі з дідусем у селі. Інша ситуація, коли домашню тваринку заводиш уже у зрілому віці, у власному будинку або квартирі.

Тому ми вирішили поспілкуватись із містянами та поцікавитись, чи є в них домашні улюбленці, яким тваринам відають перевагу та які аспекти впливають на рішення заводити або не заводити того ж кота чи собаку.

Дмитро, приватний підприємець:

– У мене особисто вже немає домашніх тваринок. Але тепер кіт з’явився у моєї мами. Справа в тому, що в мене почалась алергія на котів – і я був вимушений комусь свого віддати. Трохи подумали – і вирішили порадувати маму.

У дитинстві у нас теж жили домашні улюбленці, але тоді, на щастя, не було алергії, і я міг з ними проводити час. Алергія з’явилася з віком та через нервове перевантаження. Життя зараз нелегке, тому і нерви здають. Через це поки що живемо без улюбленців.

Юлія, поліцейська:

– Так, маю свого улюбленця – кота. Його мені подарували на одне із свят, і зараз ми разом. Взагалі у мене з дитинства майже завжди був якийсь домашній улюбленець.

Але є свої незручності, коли береш тваринку у квартиру. Тоді одразу треба привчати до лотка, і це вже буде пів справи на шляху до радісного співіснування з домашнім улюбленцем. Також бажано привчити не пошкоджувати меблі, одяг тощо. Тоді все буде добре.

Хоч у мене зараз є кіт, із радістю завела б ще й собаку. У мене немає однозначного вибору між цими двома тваринками. Головне, аби було кого попестити та почухати за вушком.

Кирило, студент:

– Немає домашніх улюбленців, і якщо чесно, ніколи їх не було… якось так склалось. У дитинстві також не страждав через те, що мені не купували якусь тваринку. Не можу сказати, що мені забороняли чи ще були якісь причини, чому в мене не було тварини вдома. Просто жили і живемо без домашніх улюбленців.

Проте, якщо говорити, кого б я більше хотів, то, звичайно, придбав би цуценя. Та й напевно цуценя, яке б виросло у велику собацюру, наприклад вівчарку або ж добермана. Вони більш віддані, ніж коти, і для мене це дуже важливо.

Анастасія, школярка:

– Так склалось, що ми не маємо домашніх улюбленців. Справа в тому, що батьки не дуже то й дозволяють, якщо б я навіть і захотіла когось завести. Самі розумієте, живемо у квартирі, і це доволі складно, якщо разом із вами ще й песик або кішка.

Колись у нас була маленька папуга, але вона не довго протрималась, бо за нею треба дуже доглядати. На домашніх улюбленців іде доволі багато вільного часу, і якщо в людини він є, то, звичайно, можна когось придбати – і радіти такій компанії. Я була б не проти собаки, мені вони більше подобаються.