Сьогодні – 200 років з дня народження чернігівського мецената Григорія Ґалаґана

15 серпня 1819 року в селі Сокиринці на Чернігівщині народився Григорій Павлович Ґалаґан, громадський діяч, меценат.

Він походив із старовинного козацько-старшинського роду Ґалаґанів. Навчався на юридичному факультету Петербурзького університету. Повернувшись у Сокиринці, в своїх маєтках за короткий термін перейшов на нові форми господарювання, збільшуючи їх рентабельність. Це було надзвичайною рідкістю для періоду глибокої кризи поміщицьких господарств.

Послідовно захищав права селянства, через що мав чимало конфліктів з місцевими поміщиками. Активно виступав за скасування кріпацтва і повне звільнення селян, входив до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою селянської реформи 1861 року.

Свого кріпака, сліпого бандуриста Остапа Вересая Григорій Ґалаґан не лише відпустив на волю, але й влаштував для нього виступи у Києві та Петербурзі, підтримував фінансово.

Був особисто знайомий і листувався з Михайлом Максимовичем, Пантелеймоном Кулішем, Володимиром Антоновичем, Михайлом Драгомановим. Матеріально допомагав Тарасові Шевченку, фінансував видання його книг.

Страшним ударом для Григорія Павловича стала смерть від тифу в 1869 році єдиного сина 16-річного Павла, через що згасла чоловіча лінія роду. Аби увічнити пам'ять про сина, заснував у Києві колегію Павла Ґалаґана (1871), яка мала готувати юнаків різного стану «з недостатніми матеріальними засобами» до вступу в університет.

Григорій Ґалаґан пожертвував у фонд навчального закладу мільйон карбованців і придбав два будинки з флігелями. У промові на відкритті він зазначив: «Нам залишалося одне з двох: або віддатися цілковитій і безкінечній печалі, котрої, поза сумнівом, воліла душа, або, зжившися з печаллю, прагнути того, щоб наш бідолашний син продовжував жити в інших, у своїх ближніх і для своїх ближніх. Ми обрали останнє...».

За його фінансової підтримки відкрито гімназію в Прилуках (1874), ремісничі училища в Ічнянському і Прилуцькому повітах, цілий ряд народних шкіл. Матеріально підтримував журнал «Київська старовина» та інші українські видання.

У 1871 році заснував у рідному селі перше в Україні ощадно-позикове товариство для боротьби з неврожаями. Очолював Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873-1875), з якого вийшов у 1876 році, на знак протесту проти Емського указу.

Автор цінних наукових фольклорних і етнографічних праць. Один із засновників Київської міської публічної бібліотеки (нині Національна парламентська бібліотека України).

Помер 25 вересня 1888 року в Сокиринцях.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам'яті

 ***

Чернігівський художній музей носить ім’я Г. П. Ґалаґана