Чи дивляться чернігівці українське кіно?

Кожен проводить своє дозвілля по-різному. Хтось читає книжки, комусь до вподоби прогулянки на свіжому повітрі, хтось займається спортом, а дехто у вільний час полюбляє переглядати фільми та серіали. Кінематограф також буває різний, але ми вирішили звернути увагу на українське кіно.

Саме сьогодні, 14 вересня, відзначається День українського кіно, і тому ми поспілкувались із чернігівцями на тему їх уподобань у світовому кінематографі. Спитали, чи дивляться вони українське кіно та чи взагалі часто ловлять себе за переглядом фільму чи серіалу?

Лідія, майстер:

– Я люблю старые фильмы. За последнее время мало чего посмотрела, а предпочтение отдаю советскому кинематографу. Ну ведь отличные фильмы, которые снимали на той же киностудии имени Довженко!

Вообще очень люблю смотреть фильмы, поэтому какие-то особенные мне выделить сложно.

Из украинского кинематографа пыталась смотреть сериал «Крепостная». Но я не поняла, зачем делать такой многосерийный фильм о страданиях и муках, когда у каждого есть куча своих проблем и боли. Мне жалко людей, которые за этим наблюдают.

Роман, працює в аграрній сфері:

– Кино, конечно, смотрю, куда без этого. Из последнего украинского я посмотрел фильм про козаков, не вспомню, как называется, но мне очень понравилось. Этот фильм и другие стараюсь смотреть в кинотеатре.

Особенно я планирую походы в кино, когда там идет новый украинский фильм. Это мой совершенно осознанный выбор в поддержку украинского кино гривней. Ведь я понимаю, что часть денег из купленного мною билета пойдет дальше на развитие киноиндустрии в стране.

Я верю, что у нас талантливые люди, и даже сейчас уже замечаю, как количество фильмов перерастает в качество. Большая разница между тем, что было, и тем, что есть.

Катерина Василівна, учитель-дефектолог:

– Більше дивлюсь фільми радянських часів. Із українського кіно подивилась «Кріпосну», але вона не справляє такого враження, як той же радянський «Тихий Дон».

Може б, і дивилась більше українського, але я не бачу фільмів, усього-на-всього. Скільки я чула, що зняли фільм про Михайла Коцюбинського і мали презентувати восени, але і досі в інтернеті його немає.

У кінотеатри не ходжу. Я у свої 16 та 20 років не ходила по кінотеатрах, самі розумієте 90-ті роки, яке там кіно… може, його взагалі й не було.

Віктор, пенсіонер:

– Зараз я вам поясню мої відносини з кінематографом. Телевізора немає, фільми не дивлюся, тісно пов’язаний з музикою – і більше приділяю увагу їй.

Єдине, на що вистачає часу, – це на перегляд якихось відеороликів у ютубі. Ось на днях дивився, як наші хлопці повертались додому з полону. Звідти ж беру і новини, а ось на кіно треба набагато більше часу. Та й взагалі, зараз, якщо чесно, не до перегляду фільмів. І це не залежить від того, українське це кіно чи голлівудське.